"Так виглядає Армагеддон...." - 242 дні пекла в Донецькому аеропорті

"Кіборги" - оспівана легенда мужності і сили. Молоді хлопці, які загинули і продовжують, на жаль, гинути на Сході України, немов яскраві комети з’явилися в небі і залишилися у вічності...
Саме в цей день, 26 травня 2014 року  відбувся перший бій за Донецький міжнародний аеропорт імені С.Прокоф'єва,
коли проросійські сепаратисти та чеченські бойовики захопили будівлі аеропорту тоді ще мирного Донецька. Цього ж дня українські силовики, завдяки скоординованим діям українських Повітряних сил та високомобільних десантних військ, завдали удару по позиціях терористів та встановили контроль над Донецьким летовищем. Пізніше була повна дестабілізація міста Донецьк, початок окупації та нескінченні спроби ворога відібрати контроль над аеропортом, але наші воїни не здавали позицій і, навіть під шквальним вогнем, тримали оборону. За стійкість, безстрашність і непереможність українських захисників Донецького аеропорту назвали «кіборгами», а форпост українських кіборгів став символом української мужності, оплотом українського духу.
Нагадаємо, що ще на два роки раніше, аеропорт обслуговував фінал чемпіонату Європи з футболу, а українське місто Донецьк радо приймало гостей з усього світу.  

На світлині - До і після...

 Згадаємо сьогодні і нашого захисника ДАПу - кіборга з позивним "Динамо" Олексія Дурмасенка. З 2015 року в нашій бібліотеці батько героя Гліб Гржибовський створив Меморіальну стіну пам'яті імені Олексія Дурмасенка.
...Під час Революції Гідності  приїхав у Київ і брав участь у подіях на Майдані. Тоді ще ніхто не знав, яка трагедія розгорнеться пізніше, коли Росія анексує Крим і за допомогою сепаратистів зазіхне на цілісність нашої країни. На Майдані Олексій отримав перше осколкове поранення у ногу. Після перемоги Євромайдану, Олексій пішов добровольцем захищати свою землю, свій дім та сім’ю. Лише батько хлопця та вірні друзі знали скільки юнак доклав зусиль, щоб його призвали до лав Збройних сил України. Після двотижневих навчань у львівській області, Олексій потрапив до 93  механізованої бригади і став старшим стрільцем. За місяць його з побратимами відправили на передову в одну з найгарячіших точок АТО – в Піски. Там проходило бойове «хрещення» Олексія Дурмасенка. Згодом він попросив у командування, щоб його направили у підрозділ, який прямував у Донецький аеропорт для ротації. Понад два тижні тут пройшли під кулями. Та все ж наші військові утримували позиції, даючи відсіч ворогам. Олексій з двома товаришами встановили прапор на відбитому у ворога терміналі. Протягом тижня перед трагедією щодня телефонував татові. Олексій казав, «що так тихо, аж сумно». Це було 28 грудня 2014 року. А вже 29 грудня о 9- 30, під час перемир'я, згідно з Мінськими домовленостями, російська диверсійна група проникла з тилу у їх укріпрайони і зав’язався запеклий бій. Олексій одним із перших кинувся на захист своїх товаришів, але граната перервала життя героя. У цьому бою загинуло ще два побратими юнака. Тоді ціною життя трьох захисників було отримано локальну перемогу. Згодом аеропорт здали, а життя героїв-захисників вже не повернути... 

Позивний "Динамо". Працював флористом у Москві. Учасник Євромайдану, доброволець ЗСУ. Два з половиною тижні перебував в ДАП. Олексій Дурмасенко з двома побратимами установив Державний прапор на найвищій точці терміналу ДАП, куля ворожого снайпера опалила ногу.

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно), знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).

Оборона ДАПу – справжній доказ того, що українське військо – безстрашне та незламне. Українські «кіборги» стали оспіваною легендою мужності і сили. У страшних боях і випробуваннях, іх воля перемогла. Саме тому про кіборгів говорять: вони витримали — не витримав бетон.

Вічна пам'ять нашим Героям!

Слава Україні та її синам!!!