вівторок, 14 липня 2020 р.

"... і знову про мову" - пізнавальна інформація

Світлина від Святослава Кспа.
«Для мене українська мова звучить дуже м’яко. Коли чуєш одних і тих же людей, що говорять українською і російською, то здається, що говорячи українською, вони добріші»
 американський журналіст Джон.


Потрібно мову захищати, 
потрібно мову берегти!
закон про мову

Цікаві факти: 
1. Українська входить до трійки найкрасивіших мов у світі.
На мовному конкурсі в Італії її визнали другою за мелодійністю мовою світу (після італійської). На мовному конкурсі, який пройшов у Парижі у 1934 році, українську мову визнано третьою найбільш красивою мовою в світі (після французької та перської) за такими критеріями, як фонетика, лексика, фразеологія й будова речення.

2. Українською мовою у світі спілкуються від 41 до 45 млн. осіб.

3. Найдавніша згадка про українську мову датується 858 роком.
Вперше українська мова була прирівняна до рівня літературної мови в кінці XVIII століття після виходу у 1798 році першого видання “Енеїди”, автором якої є Іван Котляревський. Саме його і вважають засновником нової української літературної мови.

4. В алфавіті присутні два варіанти букви г – Гг та Ґґ. Остання з’явилася лише у 90-х роках ХХ ст.

5. Першим букварем, виданим в Україні, був “Буквар” (“Азбука”), надрукований у 1574 р. у Львові першодрукарем Іваном Федоровим. Книжка складалася з абетки, складів, зразків відмінювання і короткої читанки. Єдиний примірник книжки, який було знайдено у Римі, зберігається в бібліотеці Гарвардського університету (США).

6. Україноканадська мова – різновид української мови, який утворився під час перших двох хвиль української імміграції до Західної Канади. Був особливо поширений від самого початку української імміграції в Канаду у 1891 році та проіснував до середини ХХ століття.

7. Найбільшу кількість разів перекладений літературний твір – “Заповіт” Т.Г.Шевченка, 147 мовами народів світу. 
Світлина від Святослава Кспа.

8. В сучасній українській мові збереглися давньослов’янські назви місяців: сiчень (час вирубки лісу), лютий (люті морози), березень (тут існує кілька тлумачень: починає цвісти береза; брали березовий сік ; палили березу на вугілля), квітень (початок цвітіння берези), травень (зеленіє трава), червень (червоніють вишні), липень (початок цвітіння липи), серпень (від слова «серп» , що вказує на час жнив), вересень (цвітіння вересу), жовтень (жовтіють листя), листопад (опадає листя з дерев), грудень (від слова «груда» — мерзла колія на дорозі).

9. Цією мовою розмовляють мешканці Канади, Польщі, росії, Австралії, США та багатьох інших країн світу.
Захисти українську мову: нема мови — нема України — verum in caeco ...

10. За межами Європи українська мова має напівофіційний статус в США (округ Кук штату Іллінойс).

11. 7 листопада у м.Абу-Дабі (ОАЕ) відбулася перша Служба Божа українською мовою.

12. Завдяки гранту МЗС Німеччини в Університеті Ернста-Моріца-Арндта (м.Грайфсвальд) відродять кафедру вивчення української мови й культури.

13. Від 6 листопада 2015 року у туристичних автобусах Чехії екскурсії також звучать українською мовою.

14. 7 серпня 2015 року викладач Львівського національного університету Святослав Літинський вперше отримав український паспорт без дублювання даних російською мовою (щодо вилучення сторінки російською мовою чоловік судився півроку). Він же виграв суд, який зобов’язав ПриватБанк надавати виписки та чеки українською мовою; виграв суд на “Укрсоцбанк” через російську мову в чеках, а також добився від ТОВ “Samsung Electronics Україна” маркувати побутову техніку українською мовою (після чого у продаж надійшли пральні машини з українським інтерфейсом).

15. Вул. Українська існує не лише в Україні, але й у таких країнах, як Білорусь, росія, Канада, Франція, Польща, Хорватія, Чехія.
Світлина від Святослава Кспа.
В Україні повинна бути одна єдина державна мова - українська!


четвер, 9 липня 2020 р.

А чи знаєте ви? - інформцікавинка

10 зникаючих народів світу, 
про які не розкажуть на уроках географії  
На Землі проживає більше 7,5 млрд людей самих різних національностей. Про деякі народи ми знаємо з дитинства, але в світі є величезна кількість людей, чия культура і традиції залишаються для нас таємницею. Звичайно, сучасна цивілізація сприяє неминучій асиміляції, і деякі народності поступово зникають. Але, на щастя, багато їх представників намагаються зберегти власні багатовікові традиції і звичаї. 

1. Алеути  
 
Це корінне населення Алеутських островів, яке проживає там вже більше 9 000 років. Основна їх частина сьогодні населяє Аляску, але також вони зустрічаються в Камчатському краї. Мандрівники відзначали, що колір тіла і обличчя у алеутів швидше білий, що відрізняє їх від засмаглих чукчів і ескімосів.
У 2018 році на Алясці налічувалося близько 6 700 алеутів, а в Росії – менше 500. Вони відносяться до арктичної раси і мають власну мову, розділену на кілька діалектів. Правда, поступово він вимирає – в минулому році налічувалося лише 4 людини, які володіють одним з Алеутських діалектів, а більшість перейшла на російську або англійську. З давніх-давен серед алеутів був поширений анімізм, тобто віра в натхненність всієї природи.
Сучасні алеути живуть в невеликих містах і поселеннях і в основному займаються риболовлею. Особливо популярною для промислу рибою вважається минтай. Саме аляскинський минтай в основному поставляється в ресторани мережі McDonald’s.

2. Атакаменьйо
Атакаменьйо, або Атакама, – корінний народ в північній частині Чилі, який проживає в основному в Андах, в пустелі Атакама. До речі, ця пустеля вважається найсухішою і найсуворішою на Землі. У деяких районах дощ випадає раз в декілька десятиліть. За даними аргентинського перепису населення, в 2010 році близько 13 тис. людей ідентифікували себе як атакаменьйо в першому поколінні. Також близько 20 тис. представників цього народу проживає в Чилі. Раніше люди Атакама говорили власною мовою Кунса, але та була втраченою в середині XX століття. Зараз всі представники говорять іспанською. У давнину вони були кочовим народом, але потім освоїли розведення лам і вирощування кукурудзи і стали вести осілий спосіб життя. Сьогодні люди Атакама живуть в декількох селах, а також в невеликому місті Сан-Педро-де-Атакама. Вони виживають в тому числі за рахунок туристів, які приїжджають подивитися місцеві визначні пам’ятки – вулкан Ліканкабур і солоне озеро. 
 
3. Бадуї 

 
Бадуї живуть в Індонезії, в горах провінції Бантен на острові Ява. На сьогоднішній день їх чисельність становить близько 13 тис. осіб. Вони ведуть вкрай замкнутий спосіб життя. Можливо, цьому сприяє їх релігія – агама Сунда, яка тісно пов’язана з анімізмом. Народ бадуї дотримується численних табу. Деякі з них цілком зрозумілі: їм не можна вбивати, красти, брехати, зраджувати і напиватися. Однак серед інших заборон є дійсно дивні. Зокрема, заборонено їсти вночі, користуватися транспортом в будь-якому вигляді, вирощувати рис, використовувати різні аромати, приймати золото або срібло і доторкатися до грошей.
4. Бороро 

 
Бороро – це індіанський народ, що проживає на території Болівії і Бразилії. Корінних бороро залишилося менше 2 тис., а самі себе вони називають «орарімугудоге», тобто «люди риби орарем». У них є власна мова бо вадару, але більшість населення все-таки говорить португальською. При цьому рівень грамотності становить менше 30%. Бороро в основному займаються землеробством і вирощують кукурудзу, маніок, рис. Унікальна особливість цього народу полягає в тому, що всі бороро мають однакову групу крові. Так що кожен з них може стати донором своєму одноплемінникові.
5. Шапсуги 

 
До Кавказької війни шапсуги були одним з найбільших черкеських племен, а сьогодні їх залишилося менше 4 000. В основному вони проживають в Росії в районі Сочі, а також в Туреччині, Сирії та Йорданії. Говорять на шапсугському діалекті адигейської мови. Багато дослідників відзначали особливу красу і стать місцевих жінок і чоловіків. До речі, якщо ви пам’ятаєте текст лермонтовського «Героя нашого часу», то в новелі «Белла» герой на ім’я Казбич був шапсугом. Більш того, у нього існував реальний прототип – лихий наїзник Кизбеч Шеретлуко. Сьогодні шапсуги живуть в аулах і намагаються зберегти свою самобутню культуру – шанують давні обряди, серед яких найпопулярнішим вважається обряд викликання дощу, щоб зберегти урожай. Нерідко старійшинами аулів стають жінки. А ще шапсуги – справжні майстри танців і вишивки.
6. Водь 

 
Водь вважаються фіно-угорським народом, який зникає. Проживає в Росії і Естонії. На сьогоднішній день їх залишилося менше 100 осіб. Основні втрати народ зазнав під час Другої світової війни. Багато етнографів відзначали особливу красу водських жінок: «жінки взагалі красиві, мають веселий, приємний і привабливий погляд, швидкі очі, великі, блакитні». Історик Генріх Портан також визнавав, що місцеві жінки вважаються більш красивими, ніж російські або фінські. Крім того, водь були самим білявим народом в світі – «у 80% чоловіків і у 76% жінок волосся було або білими, як сніг, або золотисто-жовтими, як пісок». Сьогодні докладаються чималі зусилля, щоб зберегти культуру цього нечисленного народу: створюються музеї, проводяться фестивалі і поновлюється викладання водської мови, яка дуже схожа на особливий діалект естонської.
7. Самаритяни
Багато хто знає біблійний вислів «добрий самаритянин», який увійшов в нашу мову завдяки притчі про пограбованого подорожнього і людину, яка його врятувала. Той безкорисливий рятівник і був самаритянином. Насправді самаритяни – це особлива етнорелігійний група, яка має свою багату історію. Сьогодні вони проживають на території Ізраїлю. У якийсь момент чисельність самаритян стала катастрофічно зменшуватися, і до початку ХХ століття їх залишилося всього 146 осіб. Але, на щастя, етнос все-таки зумів зберегтися. Щоб самаритяни не “розчинилися” серед євреїв, в 1954 році уряд Ізраїлю вирішив зібрати їх воєдино в місті Холон. Зараз чисельність цієї народності становить близько 800 осіб. До речі, одна з колишніх королев краси Ізраїлю і відома актриса Софі Цдака за походженням є самаритянкою. Цей народ має власний календар, але при цьому визнає шабат і традиційні для євреїв звичаї прийому їжі. До недавнього часу самаритяни укладали шлюби лише всередині громади, але зараз керівники громади дозволили одружуватися на єврейках, караїмках і християнках.
8. Моріорі 

 
Корінний народ, який проживає на архіпелагах Нової Зеландії. Прийнято вважати, що останній чистокровний моріорі помер в 1933 році, так що сьогоднішній народ з’явився в результаті змішаних шлюбів. Проте вони продовжують підтримувати свою культуру, мову і традиції. За даними останнього перепису, в світі залишилося не більше 800 моріорі. Швидше за все, вони є нащадками племен маорі, що в перекладі означає «звичайні люди», так як у них схожі мова і традиції. Зокрема, у цих народів була введена заборона на ведення воєн і насильство. Їх усна традиція говорить: «Коли люди сердяться і відчувають, що вони в гніві можуть вдарити іншу людину, вони можуть це зробити, але лише палицею товщиною не більше ніж в великий палець і довжиною не більше руки. Бій закінчується при першому пошкодженні шкіри або появі краплі крові, і тоді всі повинні вважати, що їх честь задоволена». Саме ця ідеологія зуміла запобігти безлічі згубних міжусобних воєн і забезпечила мирне життя протягом 24 поколінь. До речі, одна з сюжетних ліній знаменитого роману Девіда Мітчелла «Хмарний атлас» розповідає історію народу моріорі.
8. Семанги 

 
Семанги, або по-тайськи «кучеряві», проживають на територіях М’янми, Таїланду і Малайзії. Довгий час вели кочовий спосіб життя, стали осілими тільки в XX столітті. Сьогодні їх чисельність не перевищує 5 000 осіб. У семангів досі розвинений поділ праці. Чоловіки займаються полюванням, жінки – збиранням, готуванням, виготовленням сувенірів. Старійшиною племені може бути тільки чоловік, найчастіше шаман. За переказами, шамани вміють перетворюватися в тигра і спілкуватися з духами. А ще цей народ відчуває забобонний страх перед грозою. У семангів існує власне уявлення про красу: у них поширене підпилювання зубів, проколювання носа і шрамування тіла.
10. Хадза 
 
Хадза – корінний народ Танзанії, чисельність якого не перевищує 1 300 осіб. Його представники розмовляють власною, ізольованою мовою. Для європейської культури народ був відкритий в XIX столітті, але його походження до цих пір незрозуміло. Швидше за все, вони якось пов’язані з пігмеями. Сьогодні хадза займаються в основному полюванням і збиранням. Як правило, полюють за допомогою лука і стріл з кам’яними або залізними наконечниками. Всі важливі рішення приймають виключно чоловіки. На жаль, населення хадза поступово скорочується під тиском інших народів. Кажуть, що за останні кілька десятиліть вони втратили не менше 3/4 своєї землі. Правда, деякі намагаються боротися і звертаються до уряду Танзанії з проханням захистити територію їх споконвічного проживання, підкреслюючи екологічність свого життя.
11. Чулимці 

 
Чулимці проживають на півночі Росії і вважаються найбільш нечисленним тюркським народом – їх залишилося близько 355 осіб. Назва походить від річки Чулим – це притока Обі, і перекладається слово як «біжить сніг». Особливість чулимського діалекту полягає в тому, що він з самого початку був неписьменним, тобто ним користувалися тільки при спілкуванні. Лише в 2006 році чималими зусиллями був складений буквар. Правда, з кожним роком стає все менше людей, які володіли б місцевою мовою. Лінгвісти стверджують, що сьогодні її носіїв налічується не більше 12. При цьому близько 30 чулимців розуміють рідну мову, але самі чулимською не говорять. Цікаво, що в цій мові ніколи не було слова «гріх», тому його довелося замінити синонімом.

вівторок, 30 червня 2020 р.

"Я – українець. Є у мене право На рідну мову та свою державу... "

Вітаємо з Днем Конституції, друзі ! - Новини - Інфотел
Я – українець. Є у мене право
На рідну мову та свою державу,
На гордий прапор золотисто-синій,
На щастя жити у такій країні.
Я – українець. Право знати маю
Про тих, кого героями вважаю,
Що людство рятували від руїни –
Синів і дочок, гідних України.
Я – українець. Хочу право мати
Завжди усе, що думаю, казати,
На незалежну та міцну державу,
На все, що гарантовано по праву.
Я – українець. І моє це право
Любити землю горду й величаву,
Та дух свободи набирати в груди.
Я – українець. Був ним, є, і буду!

З Днем Конституції України, друзі!
Цінності нашої Конституції - вічні цінності. До свята ми вирішили поєднати цитати з віршів поетів, які жили на нашій землі у різний час, але писали про речі, які є актуальними завжди, зі статтями Конституції. Закріплені в Основному Законі нашої держави, вони єднають покоління тих, хто виборював її незалежність, і тих, кому тепер випало жити в самостійній Україні та працювати задля її процвітання.
Світлина від ГО Справа Громад Львів.
Світлина від ГО Справа Громад Львів.
Світлина від ГО Справа Громад Львів.
Світлина від ГО Справа Громад Львів.
Світлина від ГО Справа Громад Львів.
Світлина від ГО Справа Громад Львів.
Світлина від ГО Справа Громад Львів.
Світлина від ГО Справа Громад Львів.
Світлина від ГО Справа Громад Львів.
Світлина від ГО Справа Громад Львів.
Світлина від ГО Справа Громад Львів.

































Світлина від ГО Справа Громад Львів.

























ДЖЕРЕЛО: Автор ідеї: Галина Синєока (Halyna Synieoka)

Дизайн ілюстрацій: Pavlo Futruk
Виконання: колектив ГО Справа Громад Львів

пʼятниця, 5 червня 2020 р.

"Бібліотечна доля, наче книга, сюжет якої вибираєш ти"

В свій час американський бібліотекознавець 
Мелвіл Д’юї сказав: "Якщо стара книгозбірня була джерелом, до якого йшли всі спраглі знань, то нова – це водогін, що розносить живильну вологу по домівках". Ці слова якнайкраще підтверджують тезу про модернізовану, сучасну і актуальну бібліотеку. Саме бібліотекарі забезпечують нерозривний зв’язок минулого і сьогодення. І попри всі труднощі, які намагаються пережити бібліотеки, я гадаю, що вони будуть жити і буде потрібна наша професія. Бо поки буде жива книга, то поряд з нею буде і бібліотекар! Ось і наш заклад культури на Корчуватому наразі перебуває в довгоочікуваному капітальному оновленні та ремонті. В кінці минулого 2019 року (до речі - ювілейний 50-й рік заснування бібліотеки!) розпочався повний демонтаж та реконструкція Бібліотеки №15 для дітей. Наша звична щоденна діяльність з читачами, користувачами, творчими особистостями тимчасово призупинилася, а натомість почалася глибока буденна робота з книжковим фондом, картотеками, каталогами та перешифруванням документів на універсальну десяткову класифікацію (УДК). Наразі майже 80 відсотків фонду детально переглянуто, відібрані зношені та застарілі книги, переведено на УДК близько семи тисяч сучасних документів (з відміткою в спеціальному зошиті), підготовлені акти для списання літератури, ретельно розібрані за алфавітом частина книжкових формулярів та ін. 














Цікаві знахідки у книжковому фонді.
У книзі П.Треверс "Мері Поппінс" знайшли ось такий вклеєний
 листок: відгуки і враження учнів про цю книгу:
"Дуже гарна та весела книга"
"Бібліотека супер, книжка клас!". 
Потішило )))

 У книзі "Байки дідуся Крилова" на книжковому блоці 
красива одноіменна назва.
14 травня 2020 року відбувся телевізійний запис
телеканалу "ТРК "Київ"
з керівниками бібліотечної системи - 

директором ЦБС Голосіївського району 
Станіславчук Галиною Петрівною 
та завідувачем бібліотеки №15 для дітей 
Дубенюк Аллою Іванівною 
про створення бібліохабу на Корчуватому.  
Журналіст - Яна Петренко.

З нетерпінням чекаємо на відкриття нового приміщення 
і зустрічей з нашими читачами-користувачами!