понеділок, 28 грудня 2015 р.

Жертовна любов педагога - Януш Корчак

«Чого нам не вистачає?» – запитував у своїх роботах Корчак. І сам же спішив із відповіддю: «Любові». Любові батьківської, синівської, доньчиної…
Жертовна любов педагога
Тема цієї розповіді буде присвячена польському педагогу - Янушу Корчаку, який через любов до своїх єврейських вихованців не побоявся смерті у газовій камері.
Мабуть, про таких людей кажуть: «Герої не вмирають». Українці, погодьтеся: слова ці актуальні завжди. Слова, які вселяють віру в Добро…
Знайомтеся, добрий, люблячий, героїчний Януш Корчак.
«Stary Doktor».

Майбутній педагог народився 22 липня 1878 р. в асимільованій єврейській сім’ї. Назвали його двома іменами: єврейським Гірш на честь дідуся та польським Генрік. Янушем Корчаком він став згодом, взявши псевдонім.
Небагато було на землі таких сподвижників культури, ім'я яких стало б символом, а життя легендою. Януш Корчак належить саме до них. Він був письменником, лікарем, вченим, вихователем, і в усі сфери своєї діяльності вносив щось дуже своє - щось піднесено казкове і водночас відчутно реальне.
Талант видатного педагога органічно поєднався в ньому з талантом майстра слова. Сьогодні ім'я Я. Корчака відоме в усьому світі як символ самовідданого служіння дітям, їхньому щасливому майбутньому, а отже - майбутньому людства.
Справжнє ім'я Я. Корчака - Генрік 
Гольдшміт. Народився він у 1878 році у Варшаві в сім'ї адвоката. Родина була інтелігентна і забезпечена. Проте коли Генрікові виповнилося одинадцять років, помер батько, і родина швидко збідніла. Хлопцеві довелося самому заробляти репетиторством на прожиток і подальше навчання.
Авторський дебют майбутнього письменника відбувся в 1898 році, коли двадцятирічний студент медичного факультету університету подав на оголошений журналом „Варшавський кур'єр" літературний конкурс свою драму „Куди?", підписавши її псевдонімом Януш Корчак, узятим із книги Ю. І. Крашевського „Історія про Януша Корчака та прекрасну Мечнуківну", і дістав перше літературне визнання - почесну нагороду конкурсу. Це було несподіванкою для автора-початківця, що вибрав для себе професію медика, хоча й співробітничав із журналами „Колючки", „Педагогічні погляди" та ін.
***************************************************************
Наразі в Києві проходить обговорення громади про перейменування вулиці Ванди Василевської на вулицю імені Януша Корчака. Ми схильні, щоб ця вулиця носила ім'я такого великого педагога, громадського діяча, письменника - Януша Корчака.

Пам'ятник Вчителю Янушу Корчаку в Єрусалимі, Ізраїль. В серпні, 1942 року педагог, письменник, лікар Януш Корчак (Генріх Гольдшміт) та 200 дітей з його дитячого будинку були жорстоко закатовані в таборі смерті в Треблінці (Польша). Він відмовився від наданої фашистами в останню хвилину можливості зберегти своє життя і без вагань вирішив піти на смерть разом зі своїми дітьми, в газову камеру...
Стаття з сайту: (мовою оригіналу)
http://www.tochno.media/rus/story/pochemu_ulitsa_vandy_vasilevskoy_dolzhna_stat_ulitsey_yanusha_korchaka-1450885455/
 
Володимир Аліфанов
Через четыре дня, 27 декабря, истекает срок, отведенный на общественные слушания о переименовании улицы Ванды Василевской  в улицу Януша Корчака. Убрать с карты имя польской сталинистки и увековечить ее великого соотечественника, который часть своих сил отдал Киеву - разве это не правильный подход к декоммунизации страны? Однако примерно треть участников электронного голосования на странице мэрии выступают против такого решения. Почему? Потому что протоиерей Владислав Софийчук из УПЦ Московского патриархата предложил вернуть улице старое название - Мариинская. Впрочем, вникнув в его аргументы, понимаешь, что этот вариант стоит отвергнуть.
Хотя польская эмигрантка, писательница и советская пропагандистка Ванда Василевская после войны жила в Киеве и похоронена на Байковом кладбище, ее имя остаться на киевской карте не может: оно подпадает под закон о декоммунизации, и небезосновательно. Достаточно одного факта: эта женщина написала донос лично Сталину на Евгения Березняка, который тогда еще не был легендарным разведчиком «майором Вихрем», а руководил во Львове городским отделом образования. Он переводил школы на украинский язык обучения, и это, с точки зрения Василевской, было «извращением понимания национальной политики». Убрать с карты Киева имя Василевской - как и имя большевика Вацлава Воровского, что уже выполнено - еще в 2006 году просил польский посол Яцек Ключковский: по его словам, в Польше этими людьми не гордятся.
Назвать же улицу в честь другого поляка - великого педагога Януша Корчака - было бы вполне логично. Проповедуя не только любовь к детям, но и уважение к ним, Корчак приблизил педагогику (а через нее и всю нашу цивилизацию, строящуюся на гуманизме) к современным стандартам, как мало кто другой. Храня верность своим еврейским корням, он был искренним патриотом Польши и этим показывал, как люди разных национальностей могут составлять единую нацию. Отдав детям всю свою жизнь, он умер в газовой камере вместе с ними - с еврейскими сиротами из его приюта, которых гитлеровцы отправили сначала в Варшавское гетто, а потом в Треблинку. А ведь почитатели его таланта (в их числе были даже нацисты) не раз предлагали ему спасение... Много ли вы назовете людей такого масштаба? Да, еще: книгу «Как любить ребенка» Корчак начал писать именно под Киевом, где он оказался в качестве военного врача во время Первой мировой. Здесь же, в Киеве, он эту книгу практически дописал - уже в 1917-1918, между посещениями здешних сиротских приютов, которым помогал.

Но когда об идее переименовать улицу Василевской в улицу Корчака стало известно, благочинный Шевченковского района протоиерей Владислав Софийчук (кстати, соучредитель и заместитель председателя Всеукраинского православного педагогического общества) выдвинул другое предложение. «Православная церковь пострадала во время антицерковного террора 1930-х годов, - приводят его аргументацию информагентства. - В Украине сейчас идет положительный процесс декоммунизации. Было бы логично вернуть улице Ванды Василевской историческое название - Мариинская». Софийчук подчеркнул, что называлась Мариинская в честь стоявшей там церкви, которую в 1935 году разрушили большевики, и до 1967 года за улицей сохранялось это название.
Тоже, казалось бы, логично. А при ближайшем рассмотрении?
- В старину улицы получали имена от названий церквей просто потому, что храмы были самыми заметными и удобными ориентирами на местности. Это не проявление религиозных чувств, а утилитарное название из того же разряда, что и «Садовая», «Заводская», «Автопарковая». Будь оно уникальным - как «Десятинная» - и не встречайся во множестве городов, его, может, и следовало бы вернуть. И конечно, если бы Мариинская церковь сохранилась до наших дней и была самым заметным объектом в округе - улицу стоило бы звать именно так, ради удобства местных жителей и их гостей. Но привязка к ориентиру, которого нет уже 80 лет... вы это серьезно? Давайте тогда и «Садовые» считать «историческими», даже если там о садах давно ничто не напоминает.
- С названием «Мариинский» ассоциируется совсем другой уголок Киева - где парк и где дворец. Если появится одноименная улица - отнюдь не по соседству с ними - это будет поводом для раздражающей путаницы.
- Ванда Василевская, жена сталинского придворного драматурга Александра Корнейчука, каких бы взглядов она ни была и как бы к ней ни относились ее соотечественники - все же полька. Улица, названная в ее честь - это что-то типа знака почета, выданного не только ей, но и ее родине. Просто стереть его с карты, не заменив на что-то соответствующее - все равно что отнять у поляков какой-нибудь выданный в советские времена Орден Дружбы народов. Неприятно и некрасиво. Особенно по отношению к союзнику, который поддерживал нас во время Революции Достоинства и продолжает помогать нам в евроинтеграции и в противостоянии с Россией. Особенно в момент, когда Москва придумывает любые способы нас рассорить - вплоть до судорожных поисков «Правого сектора», якобы просочившегося в польские леса. О том, что «киевляне отказались называть улицу в честь Януша Корчака» будут трубить на всех углах: смотрите, поляки, каким неблагодарным людям вы помогаете!
- Во времена Российской империи поляки составляли десятую часть населения Киева и едва ли не четверть всех его состоятельных граждан. Они во многом определяли облик многонационального города. Польские предприниматели, ученые, люди искусства создавали его вместе с украинцами. Но что на современной киевской карте указывает на это? И это очевидная историческая несправедливость, которую необходимо исправить.
Не надо думать, что полякам все равно, будут ли в Киеве улицы, названные в честь их соотечественников. Например, Международное общество польских предпринимателей в Украине пишет о голосованиина своем сайте и просит об участии. Оно также поддерживает идеи других переименований: улицы Патриса Лумумбы в Печерском районе - в улицу Папы Римского Иоанна Павла II, улицы Михаила Мишина в Соломенском районе - в улицу Семьи Идзиковских (это были киевские издатели польского происхождения), а улицу Николая Кравченко в Шевченковском районе в улицу польского и украинского художника Вильгельма Котарбинского, который в Киеве жил и похоронен. В каком-то смысле вопрос о переименовании улицы Ванды Василевской можно свести к чистой политике: «на кого ориентируемся - на Польшу или на Московский патриархат?» Но не будем этого делать: фигура Корчака и без такой подоплеки заслуживает того, чтобы о ней помнили.

В Києві може з'явитися вулиця імені Януша Корчака.
http://polonews.in.ua/aktualnosci/spoleczenstwo/w-kijowie-mo-e-pojawi-si-ulica-im-janusza-korczaka.html

    пʼятницю, 25 грудня 2015 р.

    Участь бібліотеки у акції БФ ОВЕС. Допомагаємо нашим бійцям!



    З 1 серпня 2015 року наша бібліотека одна з перших в районі долучилася до Всеукраїнської акції зі збору пластикових кришечок-закруток, започаткованої столичним Благодійним фондом «ОВЕС»
    24 грудня 2015 року ми передали у Благодійну організацію ОВЕС близько 20 кг пластикових кришечок.


    БО БФ ОВЕС запровадив всеукраїнську акцію зі збору та переробки пластикових пляшок та окремо кришочок-закруток для протезування воїнів АТО. 

    Пластикова пляшка та кришка вироблені з різних видів пластику, дробляться в гранули і використовуються як сировина або продаються, а кошти спрямовуються на протез для конкретного бійця. 
    Збираючи і здаючи пластикові кришечки на переробку для повторного використання, ви робите подвійну добру справу:

    1. Зменшуєте обсяг отруйного сміття, яке століттями розкладається в рідній землі.
    2. Допомагаєте мужнім воїнам, які за цю землю постраждали, повернутися до повноцінного життя.

    Які саме кришки підходять для переробки:
    - тільки від харчових продуктів (з-під води, газованих напоїв, соків, молока, йогуртів тощо);
    - будь-якого розміру;
    - тільки чисті кришечки.
    Чому саме кришечки? Тому що вони маленькі й чисті, їх легко збирати та можна зберігати компактно.

    четвер, 24 грудня 2015 р.

    "Я шануватиму Різдво у моєму серці"


    Я шануватиму Різдво у моєму серці, 
    і спробую зберегти його протягом усього року.
    Чарльз Діккенс
    Різдво – це час, повний таємниці, радості й дива. Казки Різдва нагадують про зміст цього свята – чудесне Боже народження, повне довіри й ніжності, – і теж можемо, зачудовані, перед цією таємницею зупинитися, побути малими дітьми, з їхньою вірою і простотою прийти привітати новонародженого Месію. Пережити безліч див, які стаються, коли віримо.

    вівторок, 22 грудня 2015 р.

    "Снігова Королева запрошує на гостини"

    Зима дає нам казково щасливі миті: це й свята, й подарунки, й сніг, і радість спілкування. І кожен зимовий місяць – чаклун. А грудень - особливо багатий на свята, на гарний настрій, на очікування чогось приємного і незвичного. Ми створюємо, примножуємо і зберігаємо святковий передноворічний настрій! Ось і сьогодні, 22 грудня 2015 року, в бібліотеці був день відкритих дверей - на гостини своїх юних користувачів запросили чарівна Снігова Королева разом з улюбленим  казкарем Гансом Хрістіаном Андерсеном!
    Га́нс Крістіа́н А́ндерсен - данський письменник, автор відомих у всьому світі казок «Стійкий олов'яний солдатик», «Гидке каченя», «Снігова королева», «Дюймовочка» та інших. Казки Андерсена перекладені більш, ніж 150 мовами світу, вони стали основою для численних екранізацій, мультфільмів, театральних постановок, балетів тощо. Наша бібліотека також вирішила подарувати юним любителям казок свято і створила свою інтерпретацію цього всесвітньовідомого улюбленого дитячого твору. Протягом дня читачів зустрічали казкові персонажі: Снігова Королева, автор - Христина Андерсенко,  Кай та Герда, Заметіль, Хуртовина, Каркорона, Розбійниця, Лисичка, Зайчик, Сніжинки та... троянди!



    "Здрастуйте, здрастуйте, діти!
    Я знаю всі казки на світі.
    І в цей новорічний час
    Я розповім одну для вас!"



    Стало біло навкруги – я розтрушую сніги,
    Наганяю холоди, води сковую в льоди.
    В дружбі з дітьми я всіма. 
    Здогадались? Я - зима.
    Я – володарка сніжинок, Королева Снігова.
    Пісня всюди моя лине, все від пісні ожива.
    Все навкруг причепурила і пухнастим снігом вкрила.
    Я струнка і білолиця – кращої уже нема!


    Бібліотечний казкар - 
    Христина Андерсенко створює свою версію пригодницького твору.








    Кай та Герда 


    Бешкетниця - Розбійниця разом зі своєю подругою вороною Каркороною постійно створювали перепони дітям, не дозволяли їм дістатися до книжкових полиць, намагалися збити їх з вірного шляху та забороняли читати  книги. 















    Як тут гарно, як чудово!
    Як же тут усе казково!

     Діти тягнуться до нових знань і просять казкаря дати їм свою книгу!
     "Це знань могутнє й чисте джерело,
    Що не міліє - повниться з роками!
    І як би там людині не було,
    А мудра книжка завжди поруч з нами!"



    В трояндовому королівстві.

     
    Діти своєю любов'ю та теплом своїх юних гарячих сердець розтопили крижане серце Снігової Королеви і її чарівний посох перетворився на чудову свіжу троянду, а в серці її запалали любов та добро. 



















    Це святкове театралізоване дійство розкрило творчі здібності дітей та допомогло нам, дорослим, повернутися в казковий та безтурботний світ дитинства! Надало всім нам можливість отримати позитивні новорічні емоції, відчуття святкового настрою! Діти зрозуміли, що чим більше вони читають та пізнають книжки, тим легше їм створювати казковий світ навколо себе, згуртовувати однодумців та друзів, розвивати свої таланти.

    З наступаючими Новорічними 
    святами вас, друзі!
    Слідкуйте за продовженням... ;)

    «Улюблений зимовий герой українських дітей – Святий Миколай»


    А хто, хто Миколая любить,
    А хто, хто Миколаю служить,
    Тому, святий Миколай,
    На всякий час помагай.
    Миколай!

    Напередодні Дня Святого Миколая 
    18 грудня 2015 року відбулося літературно-музичне свято для учнів молодших класів 
    «Улюблений зимовий герой українськиїх дітей – Святий Миколай»

    Протягом місяця на молодшому відділі головний бібліотекар 
    Синявська Алла Іванівна 
    проводила майстер-клас з нагоди 
    Дня Миколая
    "В український рідний край 
    поспішає Миколай!" 
    Разом з юними активістами - ученицями СШ №273 
     Пилипенко Діаною
    Мирославою та Марією Курінними, 
    Новіковою Марією, 
    Дудкіною Софією 
    та іншими  підготували багато новорічних патріотичних малюнків, поробок, прикрас для бібліотеки, іграшок на ялинку та святкове оформлення на книжкову виставку.




    вівторок, 15 грудня 2015 р.

    "Бенефіс читача" - спільна акція з бібліотекою імені Марко Вовчок


    На запрошення наших колег бібліотеки імені Марко Вовчок 
    14 грудня 2015 року  в цій бібліотеці - була проведена спільна творча акція -
    бенефіс читача Руслана Іщенка -  
    "Сьогодні пам'ять утверджує тишу і проклинає війну"
    для учнів 10-го класу СШ №122 Голосіївського району. 
    Працівники бібліотеки №15 - завідуюча Дубенюк Алла та головний бібліотекар - Синявська Алла долучитися до цієї акції і запросили нашого постійного користувача, музиканта, барда, лауреата багатьох міжнародних і всеукраїнських конкурсів - Руслана Іщенка. 
    Автор підготував дуже цікаву і змістовну лекцію для учнів старших класів про українську сучасну музику, розповів про забутий український романс, виконав низку маловідомих стрілецьких балад, патріотичних та ліричних пісень. Ознайомив з творчістю сучасних українських композиторів, розповів про свій шлях до музики, про знайомство з відомими митцями, артистами, співаками. 

    "Пусть наши годы летят..."

    12 грудня 2015 року 
    в літературно-мистецькому салоні 
    "Грінівська вітальня"
    відбувся святковий виступ групи "Віват" під керівництвом Тетяни Козловської.
    Цей колектив заснований рік тому - 
    в 2014-му. 
     Група складається з 8 чарівних співучих жіночок. Головна тематика пісень - ліричні, побутово-філософські, громадська лірика, жартівливі. Також виконують пісні відомих бардів: О.Городницького, Б.Окуджави, Ю.Візбора, А. Матвійчука...


    Зала була вщент заповнена шанувальниками, 
    друзями, прихильниками! 
    Сюрприз!!! 
    Вдячні поціновувачі дарують квіти, 
    святковий торт (із запаленою однією! свічкою!)
    вітають артистів з першою річницею заснування 
    колективу "Віват".
    Головне - це підтримка рідних та друзів!
    Після виступу - фото на згадку!
    Федерація ходьби Олександра Шимко.
    Вперше до нас завітав відомий спортсмен - 
    Олександр Шимко. 
    До слова: Тетяна Козловська та її бард-група "Вітат" вже тривлий час займаються спортивною ходьбою, приймають участь у різних змаганнях і дуже люблять та поважають свого тренера!
    «Дорогу к здоровью осилит идущий». 

    Так вважає заслужений тренер України - Олександр Шимко, який  очолює Федерацію спортивної ходьби.
    "Здоров'я - це найдорожче, що є в людини. І зберегти його під силу кожному." В цьому Олександр глибоко переконаний і постійно це доводить особистим прикладом. 
    Олександр Шимко - в минулому спортсмен, заслужений тренер України. Переживши дві клінічні смерті - він кардинально змінив свої погляди на життя... Вирішив поділитись своїми знаннями. Олександр Моісеєвич - автор методики оздоровчої ходьби. Ця методика не потребеє фінансових витрат або спеціального знаряддя. Вона базується виключно на бажанні та зусиллях самої людини. А після тренування бадьорі та натхненні відвідувачі спортивних занять складають вірші та пісні... Так і утворилася, завдяки здоровій атмосфері в колективі, ця чудова бард-група "Віват". І як вважають самі виконавці - спорт і музика завжди йдуть поряд!


    Активний відпочинок на природі!

    Особистий архів. Весна, 2015.


    Щиро дякуємо нашим чарівним артистам, 
    спортсменкам, за подароване свято,
    море приємних хвилин, позитивні емоції!
    Всі залишились дуже задоволені.
    Бажаємо в подальшому розвитку, гарних пісень, 
    вдячних слухачів і, головне, здоров'я!

    четвер, 10 грудня 2015 р.

    "Книжки любимо читати, їх умієм вибирати!"


    Книжковий будинок чарівних бажань
    чекає на тебе у будь-який час!








    Дорогий друже!
    Запрошуємо тебе до знайомства з нашою бібліотекою у незвичайний книжковий світ. Ми переконані, що дитяча книга, незважаючи на високі новітні технології, залишатиметься хорошим другом для дітей, читання даруватиме радість і приємні миті, наснагу до пізнання нового і непізнаного.





     "Книжковий калейдоскоп" для учнів середнього шкільного віку.





     Батьки приведуть до книжкового храму,
    а  бібліотекар допоможе, підскаже, порадить.
     Для наймолодших діточок
    найкращий вибір книжечок!


    "Мамо, почитай мені книжечку!" 



     Зона дитячої творчості. 
    Головний бібліотекар - Синявська Алла проводить 
    черговий майстер-клас для юних талантів.

     
    "Нам кожен день 
    в бібліотеці свято!

    Тому що любимо ми грати і читати!"








    Молодший відділ - відділ, в якому читач зустрічається з бібліотекою вперше, саме в цьому віці визначається подальше ставлення дитини до книги і до бібліотеки. Тому в цьому відділі все найкраще: нові книги, газети, журнали, іграшки, веселі ігри, казкові несподіванки.

    Діти тут не лише читають, а й відпочивають, спілкуються і звичайно граються.







    Провідний бібліограф - Гейко Олена - допомагає маленькій Саші знайти цікаву інформацію про тварин.





    "Дівочі секрети".
    Спілкуємось за філіжанкою чаю...
     У нас тут по-домашньому: тепло, затишно, приємно.







    Чергова зустріч з творчими особистостями!


    У "Материнській світлиці" завжди цікаво!
    Відома київська поетеса Лариса Пастух розповідає дітям про своє повоєнне дитинство, драматичні, а часом - трагічні моменти своєї родини. Знайомить дітей з творчістю відомих поетів Срібного віку, також читає власні вірші з нової збірки
     Тут по-справжньому можна відпочити після напруженого шкільного дня, отримати задоволення і творчу наснагу!