Сьогодні весь світ відзначає День та примирення — пам'ятний день, який припадає на 8 травня, річницю капітуляції нацистської Німеччини.
Як би сильно московії не хотілося привласнити всі здобутки собі, перемогу над націонал-соціалізмом здобули десятки країн та народів, серед яких одну з головних ролей зіграли українці. Ми втратили у Другій світовій війні понад 8 мільйонів співвітчизників і завжди цінували здобуті важким шляхом мир та свободу.
«Ніколи знову» – головне гасло цього дня, але на жаль, цього року в центрі Європи розпочалась нова, найбільша за масштабами з Другої світової, війна.
Росіяни, як і німці того часу, знищують міста, вбивають за національну приналежність, страчують жінок та дітей.
Але, ми сильні й ми переможемо рашизм, який прийшов на нашу Богом дану землю.
Вічна пам’ять усім, хто віддав і віддає життя за вільну та квітучу Україну.
Михайло Доненко
неділю, 8 травня 2022 р.
"Перемогли нацизм - переможемо й рашизм!" - до Дня пам'яті і примирення
пʼятницю, 29 квітня 2022 р.
Радимо прочитати: М.Гримич "Юра" - сіквел книги "Клавка"
1968 рік, кінець «відлиги». Юра
– студент-фізик, успішний комсомольський ватажок, перспективний
науковець-початківець — потрапляє в лещата непростих обставин і в пекло
власних сумнівів: йому потрібно зробити моральний вибір, а він відчуває,
що не готовий до цього. Адже його життя є своєрідним буфером поміж
двома світами, — з одного боку, світом «золотої молоді», дітей
секретарів ЦК КПУ, ЦК ЛКСМУ, КДБ, а з іншого, — світом його мами Клавки,
яка є однією з тих безіменних і негероїчних представників української
інтелігенції, що тримають на своїх плечах могутній тил для
шістдесятництва.
Роман «Юра» М. Гримич є сіквелом, тобто незалежним продовженням попередньої книги
Детальніше: https://www.yakaboo.ua/ua/knigi/hudozhestvennaja-literatura/proza-zhanry-i-techenija/podrostkovaja-proza/jura.html?gclid=CjwKCAjw9qiTBhBbEiwAp-GE0V5AAO_RIf3ZDkDArvXNT5T8OIegOTiRYBvM5yuHlWZRqUTUHC0dMBoC9M4QAvD_BwE
Детальніше: https://www.yakaboo.ua/ua/knigi/hudozhestvennaja-literatura/proza-zhanry-i-techenija/podrostkovaja-proza/jura.html?gclid=CjwKCAjw9qiTBhBbEiwAp-GE0V5AAO_RIf3ZDkDArvXNT5T8OIegOTiRYBvM5yuHlWZRqUTUHC0dMBoC9M4QAvD_BwE
Детальніше: https://www.yakaboo.ua/ua/knigi/hudozhestvennaja-literatura/proza-zhanry-i-techenija/podrostkovaja-proza/jura.html?gclid=CjwKCAjw9qiTBhBbEiwAp-GE0V5AAO_RIf3ZDkDArvXNT5T8OIegOTiRYBvM5yuHlWZRqUTUHC0dMBoC9M4QAvD_BwE
Детальніше: https://www.yakaboo.ua/ua/knigi/hudozhestvennaja-literatura/proza-zhanry-i-techenija/podrostkovaja-proza/jura.html?gclid=CjwKCAjw9qiTBhBbEiwAp-GE0V5AAO_RIf3ZDkDArvXNT5T8OIegOTiRYBvM5yuHlWZRqUTUHC0dMBoC9M4QAvD_BwE
вівторок, 26 квітня 2022 р.
Досі вважаєте, що #укрліт - це нудно? Тоді вам обов'язково треба прочитати цю книгу
"Клавка" Марини Гримич - це не лише історія про любовний трикутник. Це роман, в якому реальні події сумнозвісного Пленуму 1947 року зображені крізь призму сприйняття "маленької людини". Життя звичайної секретарки, доньки ворогів народу Клавки зводиться до рутини "дім-робота". Перше - це комірчина в комунальній квартирі, одна пара латаного-перелатаного взуття "на всі випадки життя", напівголодне існування в оточенні людей, тіла і душі яких скалічила війна, та незавидна доля "старої дівки". Друге - це мистецьке середовище поетів, письменників, критиків, які ведуть повоєнну українську літературу у "світле майбутнє" соціалізму. Для Клавки ці люди - справжні небожителі. Ними вона щиро захоплюється та, попри свій атеїзм, мало не молиться на них. Літературне життя повоєнного Києва зображене настільки яскраво, що почуваєшся ніби всередині 3Д-фільму. Тут і легендарний столичний РОЛІТ, і душевні письменницькі посиденьки на ірпінських дачах, і запеклі літературні дискусії, і навіть Пленум 1947 року, на якому громили українських авторів. Рильський, Малишко та інші письменники в цій книзі - не застиглі портрети класиків зі шкільних підручників української літератури, а живі люди зі своїми слабкостями. Пленум, відомий в історії розгромом української літератури, зокрема паплюженням Юрія Яновського та Максима Рильського. Але мало хто знає, що розправою над цими двома класиками не обмежилось: українських літераторів — колег по перу, сусідів по дому — нацьковували одне на одного, користуючись їхніми амбіціями. Учасники подій по-різному вийшли з нелегкої етичної ситуації — хто з високо піднятою головою і посмішкою на устах, а хто в ганьбі і досмертних докорах сумління.
Клавка, секретарка Спілки письменників, знає про письменників усе, а драматичні події відбуваються на її очах. Паралельно в її досить одноманітному житті старої дівки відбуваються кардинальні зміни: вона опиняється в центрі любовного трикутника — між відповідальним працівником ЦК КП(б)У і молодим письменником, який щойно повернувся з фронту.
Літературне життя 1940-х, повоєнний Київ, Євбаз, комунальна квартира — це те тло, на якому розгортається динамічний сюжет.
Детальніше: https://www.yakaboo.ua/ua/klavka.html
l
понеділок, 18 квітня 2022 р.
Актуально: Створено Раду з питань розвитку бібліотечної сфери
"З ініціативи Міністерства культури та інформаційної політики України, а також Комітету з гуманітарної та інформаційної політики відбулося обговорення особливостей організації роботи українських бібліотек під час війни за участю видавців та Українського Інституту Книги. Також в обговоренні взяло участь понад 50 представників бібліотек з усієї України", - йдеться у повідомленні пресслужби міністерства.
Зазначається, що серед основних питань обговорення – радянські книги та книги російських видавництв.
"Над його рішенням працюватиме спеціально створена Рада щодо розвитку бібліотечної сфери. Її співголовами стали Лариса Петасюк, заступник міністра культури та інформаційної політики, та Євгенія Кравчук, народний депутат, заступник голови Комітету Верховної Ради України з гуманітарної та інформаційної політики, голова підкомітету з питань інформаційної політики", - йдеться в повідомленні.
У рамках роботи Ради буде напрацьовано пропозиції та механізми вилучення пропагандистської літератури з бібліотечних фондів та її заміщення якісною літературою та книгами українських видавництв.
середу, 13 квітня 2022 р.
Радимо прочитати: Збірка «Україна: війна, мир і любов»
Це проєкт Всеукраїнського волонтерського руху за підтримки Ольги
Богомолець. До збірка увійшли листи для захисників України, які
написали українські жінки та дівчата. А зібрала їх в одне видання, за
підтримки Всеукраїнського Волонтерського Руху, Заслужений лікар України,
громадський діяч Ольга Богомолець. «Герою, ми всі, так само як і ти,
чекаємо на завершення військових дій і твоє повернення додому і
одужання. Нам разом буде необхідно зробити ще дуже багато - збудувати
нову країну без корупції і брехні. Таку країну, де як на фронті, не
брешуть, не зраджують, не крадуть, а служать своєму народу вірою,
правдою, чесно і гідно, як справжні українці!», - пише Ольга Богомолець у
вступному слові. Наші бійці відчувають, що діти та жінки, для яких вони є справжніми захисниками в
ці часи, дійсно поряд з ними! І це надасть їм сил!
Ідея унікального видання «Україна: війна, мир і любов» зародилась у Ольги Вадимівни після відвідування військових госпіталів. Саме там, після спілкування з пораненими бійцями, з'явилося бажання показати безстрашним чоловікам і хлопцям, що вдома в них вірять і чекають, що саме вони - справжні Герої України, що творять історію своєї країни. Співавторами книги-збірки стали прості українки різного віку, різного соціального стану, з різних регіонів України - Львова та Одеси, Луцька і Слов'янська, Херсона та Тернополя, які написали листи солдатам зі словами любові, миру і підтримки.
понеділок, 11 квітня 2022 р.
"Як ти, кухонна шафко?" - журналісти розшукали господиню квартири в Бородянці
Людські долі, понівечені війною...
Продовження щемкої життєвої історії попереднього посту про Бородянку.
.jpg)
Фотографія вцілілої кухонної шафки з абсолютно цілими тарілками та василівським керамічним півником облетіла весь Інтернет і ЗМІ. Її навіть перетворили на сумний мем війни, оскільки вона відображає стан більшості українців. Журналісти відшукали господиню цієї квартири зі зруйнованого будинку в Бородянці Київської області. На будинок, в якому залишився цілий посуд разом з шафкою і півником, російські окупанти скинули дві авіабомби в перші дні війни. Перед зруйнованим будинком - величезна яма від снаряда глибиною в людський зріст. У будинку обвалилися цілий під'їзд, всі поверхи - з 1 по 5. Вже відомо, що під завалами цього будинку рятувальники нікого не знайшли.Надія
Дмитрівна в цей час ховалася в підвалі сусідньої багатоповерхівки. 25
лютого вона вийшла зі своєї квартири та більше туди не повернулася.
Наступного дня вона евакуювалася на захід країни. У
Бородянці Надія Дмитрівна оселилася ще в 1985 році, відразу, як цей
будинок побудували. Аварія на ЧАЕС забрала у неї чоловіка. І в Бородянці
вона залишилася з двома синами. Спочатку помер старший. А два роки тому
не стало і молодшого. Саме він встановив цю кухонну шафку."Несуча
стіна, товста. Вона ж по сходовій клітці йде. І вона витримала. Там
гачки такі хороші були. Десь 12-13 років тому встановили цю шафу",
-розповіла
Надія Дмитрівна. 25 лютого вона варила суп на кухні, а
потім побігла в Укриття – в підвал сусіднього будинку. Додому вона так і
не змогла повернутися. "Я з підвалу вийшла в одних черевиках, двоє
штанів на мені, куртка, пальто-чуже, і косинка... і все ... Без
нічого... Фотографії жодної не залишилося, дітей" - додала жінка.Джерело: ТУТ
Усі ми зараз – кухонна шафка: Історія фото, яке стало символом стійкості українців у війні проти РФ
Сьогодні в Україні набула популярності світлина з кухонною шафкою. 6 квітня 2022 року її сфотографувала фотокореспондентка порталу Суспільне Єлизавета Серватинська. Незважаючи на те, що частина багатоповерхівки рухнула, ця кухонна шафка з посудом залишилася висіти. Її фото широко розійшлося в Інтернеті й стало популярним. Будівля із вцілілою шафою стоїть на в'їзді до міста Бородянка. Це селище під Києвом, в якому до війни проживало 13 тисяч людей, сьогодні воно майже повністю зруйноване. Ця полиця та посуд, які витримали вогонь, називаються в мережі символом непохитності українців. Багато користувачів кажуть, що фотографія вцілілого предмета меблів найкраще ілюструє стан, в якому вони зараз знаходяться.
На світлині, окрім уцілілих тарілок,
також можна помітити ще одну цікаву деталь - маленького керамічного
півника, що знаходився зверху на поличці. Він встояв. Дізналися й про автора цього витвору мистецтва - це майстер художньої кераміки - Прокоп Якович Бідасюк (1895 року народився у Василькові). Був майстром Васильківського майолікового заводу. Створював вази, тарілки. декор, іграшки. Його роботи зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва. Це
культурний пласт нашого недалекого минулого, який широкому загалу майже нічого
невідомо. Витвори майстрів заводу "Васильківська майоліка" - це феномен, яким ми повинні
пишатися. Журналістка Оксана Демченко написала: "Наша васильківська майоліка - крихкий витвір скульптора Прокопа Бідасюка, вцілів та вистояв. І ми зможемо!".
Зі славнозвісною шафою, яка вціліла разом з посудом та півником, українці роблять колажи та арти.
Під час візиту прем'єр-міністра Великої Британії до Києва Бориса Джонсона 9 квітня 2022 року йому та Президенту України Володимиру Зеленському подарували на згадку подібних керамічних півників.
суботу, 9 квітня 2022 р.
Психологічна підтримка. Корисні поради
Психологи розповіли, як планувати життя в умовах невизначеності через війну в Україні
Як планувати життя в умовах невизначеності?
📆
У мирний час більшість людей живе, маючи якийсь запас впевненості у
завтрашньому дні. Коли є стабільність, звичність, навіть рутина, які
дозволяють деякою мірою шаблонно мислити, сприймати, реагувати і діяти
за алгоритмами.
🧠
Стабільність теперішнього і визначеність майбутнього зберігає психічну
енергію, дозволяє накопичувати сили для прийняття важливих рішень,
проживання складних, інколи кризових подій, які стають поворотними
моментами у житті.
💪🏼
Природнім є прагнення людини в силу своїх можливостей впливати на хід
свого життя, вирішувати, чого б хотілося і як можна цього досягнути,
виходячи з тих життєвих обставин, в яких особа перебуває. І добре, коли
ці обставини є прогнозованими, передбачуваними, такими, що дають певні
підказки для прийняття рішень і побудови життєвих планів.
🤯 Чим менше стабільності та визначеності, тим важче самовизначатися і планувати своє життя.
📜 Є ряд моментів, які дозволяють будувати життя в умовах невідомості.
🔵
Толерантність до невизначеності як особистісна властивість. Люди
відрізняються у своїй здатності бути толерантними до життєвих ситуацій
невизначеності і спроможності адаптивно їх проживати. Цю здібність варто
розвивати. Інколи вона несподівано з’являється в критичних умовах, коли
просто немає іншого виходу і треба надзвичайно швидко реагувати,
кардинально змінюючи свої життєві наміри. Важливо вчитися толерувати
невизначеність.
🔵
Особистісне прийняття ситуації невизначеності. Розуміння того, що
людина не все можемо контролювати, робить її сильнішою. Усвідомлення
того, що є події, на які ми не впливаємо, дозволяє не переживати з цього
приводу. Тому, не варто намагатися все прорахувати. Зараз, у ситуації
війни на території України це просто не можливо.
🔵
Вміння говорити «Ні». Планувати життя — це деякою мірою робити вибір,
що завжди важко. Важко, бо коли людина окремій перспективі каже «Так»,
це означає, що, автоматично, чомусь іншому вона каже «Ні». Відмовлятися
не дуже хочеться. Як правило, хочеться усе. Тому важливо бути не надто
жадібними у своїх бажаннях і розуміти, що немає правильного чи
неправильного вибору, є лише зроблений вибір і його наслідки.
🔵
Життя не за обставинами, а за цінностями. Важко будувати довгострокові
плани на перспективу у ситуації з багатьма невідомими, але можна жити
відповідно до своїх принципів, цінностей, смислів. Саме вони можуть
визначати важливі речі і давати відповіді на запитання: Що робити? Коли?
Де? Для чого? Такими цінностями можуть бути люди і стосунки з ними,
коли все життя підпорядковане добробуту цих людей.
🧑🏼🌾
Особистісно значимою може бути також справа, заради якої людина живе.
Обставини можуть змінюватися, стабільна ситуація раптово може стати
абсолютно непрогнозованою, але основоположні особистісні принципи
залишаються і стають основою, на яку можна нанизувати життєві плани.
Тому плануємо життя на основі власних життєвих цінностей.
🇺🇦 Плануймо життя у вільній і щасливій Україні на основі цінностей свободи, любові і віри у перемогу!
Психологи розповіли, як планувати життя в умовах невизначеності через війну в Україні.
Джерело: "Психологічна підтримка".
четвер, 7 квітня 2022 р.
The London Book Fair - відкриття однієї з найбільших книжкових виставок в Європі
5 квітня 2022 року в Лондоні відкрилася одна з найбільших книжкових виставок Європи The London Book Fair .
На відкритті LBF з великою промовою он-лайн виступив Олександр Афонін президент Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів. (Див. Промова О.Афоніна). Він говорив про Україну, про війну, книги, запрошував на стенд України. 
Наша країна представлена національним стендом, дякуючи British Council Ukraine у рамках Сезону культури Велика Британія/Україна 2022 за підтримки Міністерство культури та інформаційної політики України та Український інститут книги Ukrainian Institute - Український інститут PEN Ukraine Книжковий Арсенал Форум Видавців British Council Embassy of Ukraine to the UK Міністерство закордонних справ України / MFA of Ukraine
на якому відвідувачі можуть ознайомитись з книгами українських видавців
виданих у мирний час в Україні, у тому числі й книги авторів
видавництва Саміт-Книга .
Багато видавництв та авторів планували поїхати до Лондона, представити свої книги...
Але
вранці 24 лютого всі плани у всієї країни кардинально змінилися і
сьогодні Україну на українському стенді мовчазно представляють книги...
Україна обов'язково буде почесним гостем книжкових форумів і в Лондоні,
і у Франкфурті, і в Нью-Йорку і ми ще поїдемо великою українською
літературною книжковою родиною з презентацією книжок у всьому світі.
Але наші друзі та автори ніколи вже не поїдуть, бо вбиті на цій страшній війні.
ПИСЬМЕННИКИ НЕ ВМИРАЮТЬ...
Maks Levin (журналіст, фотокореспондент, співавтор книги-фотоальбому "Незалежні",
видавництво Саміт-Книга, загинув під Києвом під час виконання
професійної роботи, 41 рік).
Дмитро Євдокимов (молодий, талановитий вчений, історик, письменник, нещодавній випускник історичного факультету Київський національний університет імені Тараса Шевченка ,співавтор науково-популярної книги для батьків та дітей "Про права та обов'язки: твій довідник з громадянства" Дитяча література видавництва "Ранок" , героїчно загинув захищаючи Київ, 
Надія Агафонова
(поетеса, письменниця, громадська діячка з Миколаєва, членкиня
Національної спілки письменників України, авторка книги віршів "Пой
дождю оссану", лауреатка численних літературних конкурсів, загинула під
час обстрілу Миколаївської ОДА, Надії було 42 років).
Юрій Руф (львівський поет, письменник, викладач, засновник літературного руху
"Дух нації", автор збірки "Ваніль чи Сталь", героїчно загинув на
Луганщині захищаючи Україну. Йому був 41 рік...Герої не вмирають...
неділю, 3 квітня 2022 р.
Бойовий гімн українських захисників "Ой у лузі червона калина" - історія створення пісні від Ігоря Завадського
"36-й день війна... Увесь березень кожного дня роблю записи для ютюба з під'їзду свого будинку у Києві. За цей час з 33-х різних творів або їх частин сьогодні вже 10-та прем'єра на моєму ютуб-каналі. Експромтом я виконав своєрідний бойовий гімн України "Ой у лузі червона калина" - https://youtu.be/sNZ7d5o6tSU
Мій фронт — музичний. Головна зброя — музика. Мій девіз: ПОКИ БАХАЮТЬ СНАРЯДИ ЗА ВІКНОМ, БУДУ У ВІДПОВІДЬ БАХАТИ БАХОМ та іншими композиторами". Українська народна пісня "Ой у лузі червона калина" - гімн Українських січових стрільців. Він і зараз надихає українських воїнів, які захищають рідну країну. До сьогодні так і невідомо точно, хто автор музики цієї чудової пісні. Режисер Степан Чарнецький стверджував, що мелодію пісні підібрав він сам. Володимир Гордієнко, історик Січових Стрільців, вважає, що музику написав відомий композитор, автор стрілецьких пісень Михайло Гайворонський. Музикознавці вважають пісню народною. У 1914-му році режисер одного з українських театрів Степан Чарнецький здійснював
постановку трагедії Василя Пачовського "Сонце руїни" про долю гетьмана
Дорошенка. У фіналі п’єси мала звучати пісня. Спочатку вибрали "Чи я в
лузі не калина була", але режисеру хотілось чогось оптимістичного, тож
він запропонував іншу пісню – "Розлилися круті бережечки" і трохи
переробив текст. Останній куплет залишив без змін, але дещо змінив
мелодію. У такому варіанті вистава і прозвучала на сцені. Вона мала
гучний успіх. А пісню, особливо останній куплет "Ой у лузі червона
калина", одразу підхопила галицька молодь. У
серпні того ж року у місті Стрий її вперше почув командир УСС
(Українські Січові Стрільці) Григорій Трух від стрільця Іваницького,
котрий навчився її від артистів Львівського театру. Трух до куплету "Ой у
лузі" додав ще три куплети та навчив пісні бійців свого підрозділу. Так
"Червона калина" зазвучала спершу у Стрию, далі по Галичині та стала
гімном Січових Стрільців, а невдовзі її заспівала вся Україна. Наприкінці
1980-х років у пісні з'явився ще один куплет "Не хилися, червона
калино", який додали його наші сучасники дисиденти – Надія Світлична та Леопольд Ященко (керівник хору "Гомін"). Українське радіо записало цю пісню у 1991-му році. Третій
день поспіль на моєму музичному фронті звучить українська музика.
Сьогодні я вирішив вперше записати для свого ютюб-канала те, що підібрав
на слух. Саме цю пісню я обрав для підняття бойового духу всіх
українців невипадково. Зараз, на тлі війни росії проти України, цей
бойовий гімн набув нової популярності. Планую незабаром записати у
під'їзді свого будинку і головний Гімн нашої країни.
Тримаймося, Україно! Обов'язково переможемо, бо ми того варті!!!" - Ігор Завадський.
Ось один з варіантів тексту:
Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!
Виступають наші добровольці у кривавий тан,
Визволяти рідну Україну з московських кайдан.
А ми тії московські кайдани розірвемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!
А ми тії московські кайдани розірвемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!
Ой у полі ярої пшениці золотистий лан,
Розпочали стрільці українські з ворогами тан,
А ми тую ярую пшеничку ізберемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!
А ми тую ярую пшеничку ізберемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!
Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,
Та й прославить по всій Україні січових стрільців.
А ми тую стрілецькую славу збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!
А ми тую стрілецькую славу збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!
Не хилися, червона калино, маєш білий цвіт.
Не журися, славна Україно, маєш вільний рід.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!
А ось прослухайте грузинську версію цієї пісні
у неймовірному виконанні Ладо Кучухідзе.
четвер, 10 лютого 2022 р.
Пишаємось науковими здобутками учасників Грінівської вітальні
До Міжнародного дня жінок та дівчат у науці - 8 лютого.
Колектив Бібліотеки 15 для дітей та шанувальники Грінівської вітальні щиро поздоровляють наших давніх друзів-"грінівців" - сім'ю Білогорських, з приємною новиною - захистом кандидатської дисертації Білогорської Людмили і отриманням нею почесного звання "доктор філософії". Приємно відзначити, що ми також маємо дотичність до цієї доленосної події. Зокрема, пані Людмила, її чоловік - Геннадій та син Олексій з 2007 року є постійними активними користувачами та читачами нашого закладу. Вся родина - натхненні книголюби, що не уявляють своє життя без книги та бібліотеки. Протягом 15-ти років вони є незмінними учасниками всіх культурно-мистецьких зустрічей в літературно-поетичному салоні "Грінівська вітальня", що стала для них другою родиною. Нові знайомства, спілкування, презентації, постійна участь у міжнародних наукових конференціях в Криму (2007-2013 р.р.) та інших містах України, виступи з тематичними лекціями стали неабияким підгрунтям у процесі роботи над кандидатською дисертацією, присвяченій письменнику Олександру Гріну. Ми сердечно бажаємо цій мужній і славній родині сили, віри, витримки і натхнення у досягненні своїх мрій! Щастя, здоров'я, любові і миру!
Нижче ми наводимо скопійований текст (мовою оригіналу) від чоловіка Геннадія Білогорського, який він опублікував в соціальній мережі Фейсбук.
************************
Белогорский Геннадий разом з Инною Труфановою та ще 11.
Сегодня знаменательный день. И я хочу поздравить свою любимую жену, потому что ровно год назад в этот самый день 5 февраля она защитила КАНДИДАТСКУЮ ДИССЕРТАЦИЮ и стала кандидатом наук (правда сейчас в Украине эта степень на европейский манер называется ДОКТОР ФИЛОСОФИИ). Это был огромный труд. Диссертационная работа была посвящена творчеству писателя Александра Грина. Моя жена начала эту работу еще будучи студенткой педагогического университета. А потом у нас родился сын с очень большими проблемами со здоровьем. Он требовал очень серьезной и постоянной реабилитации. Моя любимая забросила свою мечту: исследования в области гриноведения, и полностью посвятила себя реабилитации нашего ребенка. И только через много лет, когда наш сын стал уже студентом, у нее появилась возможность снова вернуться к научной работе. И вот год назад работа была завершена. Написан интересный труд. Надеюсь, люди интересующиеся творчеством Александра Грина его по достоинству оценят. Я хочу сказать, что преклоняюсь перед своей женой! Поднять такого сложного ребенка и потом найти в себе силы и осуществить свою мечту: написать и защитить диссертацию в такое сложное время...
ПОЗДРАВЛЯЮ ТЕБЯ, МОЯ ЛЮБИМАЯ!
ТЫ - ЛУЧШАЯ!
И еще я хочу поблагодарить всех членов Гриновской гостиной, которые поддерживали и вдохновляли на эту работу. Особенно душеприказчика Нины Грин Александра Аркадьевича Верхмана, искусствоведа, музыканта и писателя Артема Ляховича, известного барда Игоря Жука, Зою Антоновну Логвиненко, Аллу Ивановну Дубенюк и всех друзей Гриновской гостиной.
Особый низкий поклон научному руководителю - доктору филологических наук, профессору Пахаревой Татьяне Анатольевне. Жене очень повезло с научным руководителем. Это ученый с БОЛЬШОЙ БУКВЫ.
Нових вам злетів і перемог, шановна пані Людмило!