"Едельвейс - цариця гір Карпатських" - інформацйійно-музична цікавинка

"Едельвейс - гірська квітка мужності й кохання"

Тільки в Карпатах, на недоступних бердах скель,  росте диво-квітка едельвейс, оспівана в піснях і легендах. У народі вона ще має назви: шовкова косиця, білотка, шовкова трава, горда квітка, земна зірка, цариця гір... Якщо перекласти слово "едельвейс" з німецької мови, то українською вийде два слова: "edel" - "шляхетний" і "weiss" - "білий". Українці дали цій квітці свою назву, яка також вказує на її білий колір - "білотка". Поетичними є назви едельвейсу у Франції, яку тут звуть "зірка полонин", або "альпійською зіркою", за те, що скелі, на яких вони ростуть, здаються вкриті зірочками.  В Італії  її називають "квіткою скель". Також її ще величають "Квітка Прометея". За легендою, Прометей був прикутий до скелі, на якій росли едельвейси. В Україні едельвейси ростуть у Карпатах, на відлюдних крейдяних скелях. Тому в народних легендах про едельвейси йдеться саме про їх недоступність і унікальність. У мешканців Карпат едельвейс здавна був символом мужності та кохання. Колись давно в гуцулів побутувало повір’я, якщо леґінь знайде квітку  шовкової косиці  і подарує нареченій, то зможе одружитись із нею. Кажуть, хто знайде у горах едельвейс - того незабаром чекає приємна несподіванка.

народний артист України Іван ПОПОВИЧ

"Едельвейсом цвіте Закарпаття моє..."

Заслужена артистка України Алла Васик 
(була гостею нашого творчого зібрання у Грінівській вітальні!)

виконує красиву і мелодійну пісню "Шовкова косиця". 

Чудовий, унікальний голос цієї чарівної співачки із Яготина, легко та абсолютно рівно переходить з народного регістру на академічне сопрано неймовірного тембру. 

"Цей храм панує над Подолом, помітний здалеку, з-за Дніпра!" - архітектурна перлина Києва Андріівська церква

"Чи бачите гори ці? На цих горах засяє благодать Божа, буде місто велике, і спорудить Бог багато церков". І зійшовши на гори ці, благословив їх, і поставив хрест, і помолився Богу, і зійшов з гори цієї, де згодом буде Київ.

Повість временних літ

 В 1753 році, 27 травня, завершилося будівництво Андріївської церкви в Києві – всесвітньовідомої пам’ятки архітектури бароко XVIII ст., що назавжди стала окрасою нашого міста. 

Збудована вона у 1747–1762 роках за проектом архітектора Франческо Бартоломео Растреллі на Андріївській горі в пам'ять відвідин Києва імператрицею Єлизаветою Петрівною, на місці Хрестовоздвиженської церкви. Крім цієї роботи, в Києві є ще одна споруда авторства Ф.-Б. Растреллі — Маріїнський палац.

З Андріївською церквою в Києві завжди було пов'язано багато прикмет та легенд. Однією з причин такої уваги киян було те, що Андріївська церква не має дзвіниці. І кияни намагались знайти пояснення цьому факту. Так, згідно з існуючим повір'ям, на тому місці, де зараз знаходиться столиця України і протікає Дніпро, раніше було море. Святий Андрій, прийшовши до Києва, встановив хрест на гору, на якій в даний час знаходиться Андріївська церква, і море пішло під землю, однак більша його частина досі захована під цією горою.

Саме тому в церкві Андрія Первозванного немає дзвіниці - згідно з легендою, після першого ж удару в дзвони море повернеться і затопить не тільки саму столицю, а й всю Лівобережну частину, яка в ті часи ще не входила до складу міста.
«Там, на Андрiївськiй горi, пiд престолом, є джерело, а в те джерело щороку забивають вiз вовни. Як тiльки покажеться зверху роса, то зараз знов запихають туди вiз вовни, бо якби полилась з того джерела вода, то ввесь свiт залила б. Я сама чула, як янголи бовтають воду пiд престолом. Ой господи! Помилуй нас, грiшних! - сказала Палажка i зiтхнула на всю хату…» (І.Нечуй-Левицький, «Кайдашева сім'я»)

Не обійшлось і без гумору. Так 1 квітня 1912 року київська вечірня газета «Последние новости» опублікувала наступний текст: «Вчера со страшным грохотом рухнула колокольня Андреевской церкви. Обломками кирпича завалило всю улицу. Спешите видеть!». «Гумористи» не очікували на такий результат, адже побачити зруйновану дзвіницю на Андріївському узвозі прийшла майже половина Києва. На місце «катастрофи» прибув і Міський голова із чиновниками для з’ясування причин лиха… Нікому навіть не спало на думку, що Андріївська церква ніколи не мала дзвіниці! Вже наступного ранку вийшло розпорядження київського губернатора про накладання штрафу у розмірі 300 крб. на редактора газети Сем'яновського. Штраф було сплачено в міську казну, але над київськими чиновниками ще довго потішались як кияни, так і в інших містах, зокрема в Петербурзі та Одесі.

"Так виглядає Армагеддон...." - 242 дні пекла в Донецькому аеропорті

"Кіборги" - оспівана легенда мужності і сили. Молоді хлопці, які загинули і продовжують, на жаль, гинути на Сході України, немов яскраві комети з’явилися в небі і залишилися у вічності...
Саме в цей день, 26 травня 2014 року  відбувся перший бій за Донецький міжнародний аеропорт імені С.Прокоф'єва,
коли проросійські сепаратисти та чеченські бойовики захопили будівлі аеропорту тоді ще мирного Донецька. Цього ж дня українські силовики, завдяки скоординованим діям українських Повітряних сил та високомобільних десантних військ, завдали удару по позиціях терористів та встановили контроль над Донецьким летовищем. Пізніше була повна дестабілізація міста Донецьк, початок окупації та нескінченні спроби ворога відібрати контроль над аеропортом, але наші воїни не здавали позицій і, навіть під шквальним вогнем, тримали оборону. За стійкість, безстрашність і непереможність українських захисників Донецького аеропорту назвали «кіборгами», а форпост українських кіборгів став символом української мужності, оплотом українського духу.
Нагадаємо, що ще на два роки раніше, аеропорт обслуговував фінал чемпіонату Європи з футболу, а українське місто Донецьк радо приймало гостей з усього світу.  

На світлині - До і після...

 Згадаємо сьогодні і нашого захисника ДАПу - кіборга з позивним "Динамо" Олексія Дурмасенка. З 2015 року в нашій бібліотеці батько героя Гліб Гржибовський створив Меморіальну стіну пам'яті імені Олексія Дурмасенка.
...Під час Революції Гідності  приїхав у Київ і брав участь у подіях на Майдані. Тоді ще ніхто не знав, яка трагедія розгорнеться пізніше, коли Росія анексує Крим і за допомогою сепаратистів зазіхне на цілісність нашої країни. На Майдані Олексій отримав перше осколкове поранення у ногу. Після перемоги Євромайдану, Олексій пішов добровольцем захищати свою землю, свій дім та сім’ю. Лише батько хлопця та вірні друзі знали скільки юнак доклав зусиль, щоб його призвали до лав Збройних сил України. Після двотижневих навчань у львівській області, Олексій потрапив до 93  механізованої бригади і став старшим стрільцем. За місяць його з побратимами відправили на передову в одну з найгарячіших точок АТО – в Піски. Там проходило бойове «хрещення» Олексія Дурмасенка. Згодом він попросив у командування, щоб його направили у підрозділ, який прямував у Донецький аеропорт для ротації. Понад два тижні тут пройшли під кулями. Та все ж наші військові утримували позиції, даючи відсіч ворогам. Олексій з двома товаришами встановили прапор на відбитому у ворога терміналі. Протягом тижня перед трагедією щодня телефонував татові. Олексій казав, «що так тихо, аж сумно». Це було 28 грудня 2014 року. А вже 29 грудня о 9- 30, під час перемир'я, згідно з Мінськими домовленостями, російська диверсійна група проникла з тилу у їх укріпрайони і зав’язався запеклий бій. Олексій одним із перших кинувся на захист своїх товаришів, але граната перервала життя героя. У цьому бою загинуло ще два побратими юнака. Тоді ціною життя трьох захисників було отримано локальну перемогу. Згодом аеропорт здали, а життя героїв-захисників вже не повернути... 

Позивний "Динамо". Працював флористом у Москві. Учасник Євромайдану, доброволець ЗСУ. Два з половиною тижні перебував в ДАП. Олексій Дурмасенко з двома побратимами установив Державний прапор на найвищій точці терміналу ДАП, куля ворожого снайпера опалила ногу.

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно), знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).

Оборона ДАПу – справжній доказ того, що українське військо – безстрашне та незламне. Українські «кіборги» стали оспіваною легендою мужності і сили. У страшних боях і випробуваннях, іх воля перемогла. Саме тому про кіборгів говорять: вони витримали — не витримав бетон.

Вічна пам'ять нашим Героям!

Слава Україні та її синам!!!

"Всі ми родом із дитинства..." - із циклу "Призабуті імена"

22 травня виповнилося 100 років "татові Карлу" - призабутому українському актору Миколі Гринько (1920-1989). Згадаємо цього славного і талановитого   митця, який запам'ятався нам чудовими образами милих і доброзичливих героїв дитячих фільмів радянських часів. М.Гринько - перший український актор, який отримав звання Народного артиста УРСР (1973 р.). Дебютував у кіно в 1951 року в ролі Бунтаря у фільмі Ігоря Савченка «Тарас Шевченко».

 "Ніжний і шляхетний актор і людина" (А.Тарковський).  

Особливо помітні Гринькові роботи у фільмах Андрія Тарковського. Вперше режисер побачив Гринька в картині «Мир тому, хто входить», довго розшукував його і з того часу називав своїм талісманом. У Тарковського Гринько дебютував у фільмі «Іванове дитинство» 1962 року. Ця картина здобула найвищу нагороду Венеційського кінофестивалю - «Золотого лева». Потім були «Андрій Рубльов» (1966), «Солярис» (1972), «Дзеркало» (1974), і одна з найкращих робіт Гринька — роль Професора у «Сталкері» (1979). Також йому пощастило працювати з такими видатними режисерами, як Сергій Параджанов, Леонід Биков, Сергія Бондарчук, Сергій Герасимов, Тимофій Левчук, Андрій Кончаловський, Родіон Нахапетов... На жаль, на «рідній» кіностудії ім. Довженка його не вважали за «свого» актора, знімали дуже мало, не запропонували жодної головної ролі. Його сценарій до «Украденого щастя» Івана Франка пролежав у студійних кабінетах 6 років і його покладено «на полицю». Дуже несподіваною роботою Миколи Григоровича стала роль А. П. Чехова у фільмі Сергія Юткевича «Сюжет для невеличкого оповідання» (1969), про історію створення п'єси «Чайка» та її провал на сцені Александринського театру. З ним довго віталися на Мосфільмі: «Здорові були, Антоне Павловичу», а у Франції під час прем'єри фільму, Чехов-Гринько мав неймовірний успіх, нарівні з Мариною Владі, яка була його партнеркою в фільмі. 

У 1970-х режисери відкрили нову грань таланту актора: величезне почуття гумору, потяг до імпровізацій та відмінну пластику. Особливо ці якості помітні в дитячих фільмах, де він чудово рухався і співав. Багато поколінь знають і люблять його як тата Карла з фільму-казки Л.Нечаєва «Пригоди Буратіно» (на цю роль його не хотіли брати через високий зріст, але Нечаєв за його встояв). Багатьом поколінням він запам'ятався ролями Папи Карло в фільмі "Пригоди Буратіно" і професора Громова в "Пригодах Електроніка". Були ще й «Автомобіль, скрипка і собака Ляпка»,  

«Пригоди Електроніка».



   Пісня із к/ф "Пригоди Буратіно",
реж. Л.Нечаєв, Білорусьфильм, 1975

  30 років в щасті і любові.

Дуже зворушлива історія кохання Миколи Гринька і Айше Чулак-Огли (1932 - 2013). Після війни він працював на естраді, співав куплети, веселив публіку ексцентричними номерами. Його зріст 2 метра в основному і визначав характер естрадних номерів. Одного разу він вийшов на сцену в образі білого лебедя із "Лебединого озера". І коли почав танцювати, публіка розсміялася. Але в залі сиділа одна дівчина, яка зовсім не посміхнулася. Мініатюрна красива дівчинка-скрипачка із оркестру «Днiпро» Айше Чулак-Огли дивилась на цього "двометрового лебедя" і не могла стримати сліз. Вона... закохалась. З першого погляду і на все життя. На той час їй було 25 років, а Миколі - 37. Айше народилася в Києві, в сім'ї турецького підданого і українки. Зріст у Айше був 155 см, але ця різниця ніколи їм не заважала. Їм знадобився рік, щоб вони побралися і потім 30 років відчували себе безмежно щасливими! Айше згадувала:

О своем супруге Айше говорила: «Делая людям добро, Николай забывал о нем. По отношению ко мне этот человек был действительно рыцарем, всегда красиво ухаживал за мной. Если кто-то из поклонников дарил Николаю цветы, то уже за кулисами он отдавал их мне. Мой супруг отличался застенчивостью, к тому же Гринько никогда не лгал людям».Источник: https://stuki-druki.com/authors/Grinko-Nikolay.php Штуки-дрюки ©

О своем супруге Айше говорила: «Делая людям добро, Николай забывал о нем. По отношению ко мне этот человек был действительно рыцарем, всегда красиво ухаживал за мной. Если кто-то из поклонников дарил Николаю цветы, то уже за кулисами он отдавал их мне. Мой супруг отличался застенчивостью, к тому же Гринько никогда не лгал людям».Источник: https://stuki-druki.com/authors/Grinko-Nikolay.php Штуки-дрюки ©

О своем супруге Айше говорила: «Делая людям добро, Николай забывал о нем. По отношению ко мне этот человек был действительно рыцарем, всегда красиво ухаживал за мной. Если кто-то из поклонников дарил Николаю цветы, то уже за кулисами он отдавал их мне. Мой супруг отличался застенчивостью, к тому же Гринько никогда не лгал людям».Источник: https://stuki-druki.com/authors/Grinko-Nikolay.php Штуки-дрюУ 70-х режисери відкрили нову грань таланту актора: величезне почуття гумору, потяг до імпровізацій та відмінну пластику. Особливо ці якості помітні у дитячих фільмах, де він чудово рухався і співав. Багато поколінь знають і люблять його як тата Карло з фільму-казки Л.Нечаєва «Пригоди Буратіно» (цікаво, що на цю роль його не хотіли брати через високий ріст, але Нечаєв його відстояв). Були ще і «Автомобіль, скрипка і собака Клякса», «Пригоди Електроніка».

«Коля тоже очень давно, до нашего знакомства учился играть на скрипке... Без нашей общей любви к музыке ничего бы не было. Мы работали вместе в симфо-джазовом ансамбле «Днепр». Гринько переманили туда из Запорожского театра имени Щорса на должность конферансье, а я играла соло на скрипке. После концертов, когда меня никто не мог видеть, садилась за фортепиано и вспоминала любимые произведения Вебера, Рахманинова, Шопена, Грига. Однажды музицировала в темной комнате, не зная, что Коля меня слушает. Он молча подошел, молча прижал к себе. Тот вечер, обвенчанный музыкой, расцвел зарей нашего супружества. Для того чтобы ездить с Колей на гастроли, я, оканчивая пятый курс, ушла из консерватории. Диплом так и не получила. Спустя много лет мой профессор Виктор Маркович Гольфельд, педагогические надежды которого я бессовестно обманула, неожиданно меня поддержал: «Ты правильно сделала. Люби! Он достоин твоих поступков!».

 Більш детальніше див. розгорнутий матеріал.  Тут і Тут.

  "Шістнадцять років пройшо після смерті мого Грині, а я й до цього часу його кохаю. Навіть більше, чим за життя..."

вдова актора, скрипачка Айше Рафетівна Чулак-Огли.

Микола Гринько помер 10 квітня 1989 від лейкозу. Його дружина продала всі цінності, які в неї були, щоб встановити йому надгробний пам'ятник на Байковому кладовищі. Залишила тільки дві обручки: подарунок чоловіка та подарунок батька.
 









  На фасаді по вулиці Гоголівській в Києві, де актор проживав останні 4 роки (1985 - 1989), в 1990 році установлена меморіальна дошка. Автор - скульптор П.Коптєв. А в Херсоні, де народився Микола Григорович, рішенням від 21 лютого 2016 року вулицю Бегми перейменували у вулицю Миколи Гринько. 

************************* 

Ця доля і кохання двох яскравих і самовідданих людей нагадує відносини талановитих і щасливих подружжів родини Олександра і Ніни Грін, Володимира Висоцького та Марини Владі (тривалий час пані Марина мала теплі і дружні стосунки з цими людьми, допомагала їм); відносин Григорія Олександрова та Любові Орлової (до речі, наші герої теж довго і тісно з ними товаришували).

А що ви знаєте про незвичайні свята травня? - інформаційний дайджест

 По всьому світу щодня відзначається багато незвичайних свят. Переважно це свята, придумані людьми, які намагаються поглянути на життя з нестандартної точки зору, привнести більше свіжості і натхнення в повсякденну рутину або просто повеселитися. Ці свята часто засновані на речах і явищах, які більшість людей вважають тривіальними і не гідними того, щоб їм присвячувати окремий день. Але насправді, в багатьох випадках вони дійсно того варті. До вашої уваги добірка дивних свят, які припадають на другу половину травня і урізноманітнять повсякденність.

21 травня – День вишиванки. Щорічно у третій четвер травня українці та друзі України в усьому світі відзначають День вишиванки – одне з найбільш самобутніх свят, присвячених розквіту української культури. За традицією, в цей день всі охочі приходять на роботу або навчання у самому пізнаваному елементі українського костюма – у вишиванці. По всьому світу проводяться святкові ходи, акції та флешмоби в підтримку української культури.

22 травня – День покупки музичного інструменту. Якщо ви це ще не зробили, то саме час купити собі який-небудь музичний інструмент і долучитися до великого - до музики.
23 травня - День щасливої монетки; День заголовного треку (це пісня, ім'я якої збігається з назвою альбому або фільму, в якому вона з'являється).
24 травня – День тіари. На момент своєї появи тіарою називали перський головний убір у вигляді високої шапки. У сучасному світі тіара – трійчаста корона папи римського з хрестом зверху. А ще тіара – це коштовна, декоративна корона, яку традиційно носять жінки під час урочистих випадків, особливо, якщо дрес-код – біла краватка. Сучасні дівчатка мріють про корону-тіару Рапунцель, яка особливої популярності набула завдяки екранізаціям казок братів Грімм і класичним лялькам Рапунцель, які скопійовані з головної героїні однойменного диснеївського мультфільму.
25 травня – Національний день танцю чечітка в США (National Tap Dance Day) – офіційне свято. Відзначається з 2004 року. Чечітка – різновид танцю, характерною особливістю якого є ритмічна ударна робота ніг.  
26 травня – Всесвітній день Лінді-хоп (афроамериканський танець, що з'явився в Нью-Йорку в 1920-х - 1930-х роках); Фестиваль ігор у Франції  покликаний просувати кооперативні і ненасильницькі ігри.
27 травня – День целофанової стрічки. Американець Дік Дрю запатентував свій винахід – прозору клейку стрічку – скотч, виготовлену з каучуку, масел і смол на целофановій основі. Спочатку його використовували для обгортки харчових продуктів, але в роки Великої Депресії з’явилося чимало інших способів використання прозорої клейкої стрічки на роботі і вдома: від запечатування одягу до зберігання розбитих яєць. На сьогоднішній день у родині скотчів налічується понад 900 найменувань, які відрізняються за шириною, прозорістю і клейкістю, бувають прозорими і кольоровими, з написами і без них. У сучасному світі скотч використовують також для створення своєрідних картин і скульптур. День захисту від Сонця (сонцезахисні окуляри захищають шкіру і очі від пошкодження ультрафіолетовим промінням, утворюючи захисний бар'єр).
 29 травня - День компосту (органічне добриво, отримане в результаті розкладання органічних відходів рослинного або тваринного походження); День «Покладіть подушку в холодильник». Потримавши її в холодильнику, покладіть ненадовго на обличчя і полежіть на спині хвилин 15-20. Ви не тільки відпочинете і підбадьоритеся, але і зможете освіжити шкіру, зробите менш помітними мішки під очима.
30 травня – День Ронні Джеймса Діо в США (був офіційно оголошений в Лос-Анджелесі на честь класного співака в стилі хеві метал.
День «Полий квіти» (як часто ми забуваємо про це!); «Міжнародний день обіймів вашої кішки».
31 травня – Всесвітній день блондинок. У суворому світі, яким ще й досі правлять чоловіки, блондинки – героїні безлічі анекдотів, заручниці перекису водню та перукарського мистецтва, невинні жертви гламуру, володарки соляріїв і силікону, улюблениці справжніх джентльменів і власниці гіпержіночої логіки, а втім… існують на світі справжні, тобто нефарбовані, блондинки, і це переважно жительки Скандинавії та Прибалтики. Так, у Фінляндії – найбільше білявих жінок. І це прекрасно. І не такі вони вже й примітивні!

За матеріалами інтернету.

"Твою Весну я розмалюю яскравими трояндами!" - до Міжнародного Дня троянд

"Вишукана і розкішна
Троянд краса неземна,
Символ любові і віри –
Трояндова наша Весна."

Тетяна Добко.

****************

"Ви помічали, як прекрасна  

з букетом жінка в руках?" 

  Володимир Холод

 Троянда - безперечна королева саду. 21 травня вона святкує своє свято - Міжнародний день троянд. Свій трон ця квітка займає цілком заслужено. Сліпуча пишна аристократка споконвіку надихає поетів і захоплює письменників. Ще б пак, адже вона зачаровує своєю красою і підкорює своїм ароматом. Троянда має естетичне і символічне значення. Багато книг присвячено троянді. Її зображують на картинах, описують в легендах. Шанується квітка ще з епохи Стародавнього Риму. Чому? Тому що вона, крім своєї краси, є символом найсильніших почуттів і гарних людських якостей. Адже, на відміну від деяких людей, троянда показує всю свою красу і не приховує при цьому колючок. Класика світової літератури ніколи не залишала троянди без уваги. Знаменитий Вільям Шекспір у своїх поемах згадував троянди понад 50 разів. А казка про Сплячу Красуню у деяких народів так і називається "Дика Трояндочка". Вдалим прикладом є і творчість Антуана де Сент-Екзюпері та казка "Маленький Принц". На його маленькій планеті росла прекрасна троянда, за якою хлопчик любив доглядати, хоч вона була горда і капризна. Дійсно: "Якщо ти любиш квітку - єдину, якої більше немає на жодній з багатьох мільйонів зірок, цього досить: дивишся на небо і відчуваєш себе щасливим". Коли дивишся на цю прекрасну квітку, читаєш про неї книги, подумки летиш у світ ніжних почуттів.
Тож і ми з дітьми не втрималися, вклали частинку душі і висловили свої почуття до казкової природи без слів, створивши об'ємну аплікацію маленької копії всесвітньо-відомої представниці трояндових. І даруємо її Вам! 



Нехай ця аплікація принесе у Ваш дім запах ранкового саду! Трояндового Вам настрою та казкової магії читання і творчості! 

Як писав Річард Шерідан:

"Пройдемо в сад? Я покажу Вас трояндам." 

Цю публікацію для вас підготувала 

головний бібліотекар Алла Синявська #алласинявская

************

Пропонуємо вам  також підбірку літератури, 

де згадуються сьогоднішні іменинники - 

чарівні і прекрасні троянди.

 

 






















































































































































Слухайте. Читайте. Насолоджуйтесь!