вівторок, 9 лютого 2016 р.

"Давня історія рідного краю" - краєзнавчі години в бібліотеці

6 та 9 лютого 2016 року  було проведено години краєзнавства під загальною назвою 
"Давня історія рідного краю".
Учні молодших та середніх класів СШ 273 та студенти Національного університету харчових технологій ознайомились з художніми та народознавчими виставками, які експонуються в музейній кімнаті "Материнська світлиця".
Одне з чільних місць належить вихованню любові і дбайливого ставлення до рідної землі – своєї "малої батьківщини", її історії, поваги до народних традицій і звичаїв, фольклору, любові до рідної природи. Нема в людини місця дорожчого, ніж те, де вона народилась, землі, на якій зросла… Щоб по-справжньому любити рідний край, його слід добре знати, необхідно вивчати його історію, мову, культуру. У зв’язку з цим одним з пріоритетних напрямів патріотичного виховання молоді є краєзнавство.

Саме краєзнавча робота має посісти важливе місце в діяльності кожної бібліотеки з тим, щоб за допомогою краєзнавчих матеріалів сприяти вихованню у молоді патріотизму, національної свідомості, високої моральності.
У музейній кімнаті "Материнська світлиця" до уваги наших користувачів пропонуються постійнодіючі різноманітні виставки з народного мистецтва "Обереги, що не губляться в віках". Це і вишиті рушники, і гончарні вироби людей з обмеженими фізичними можливостями, і вироби з солоного тіста, ляльки в українському вбранні, картини юних художників, і роботи з карбування по металу (чеканки) тощо. 
Однією з ключових експонатів є виставка, присвячена Трипільській культурі. 
Автор - народний митець, художник-реставратор Студії реконструкції трипільської кераміки (за аналогами   знахідок V-VIII  тис. до н.е.) "Товариство КОЛО-РА" - Іван Трачук. 
 

Студенти, які вперше завітали до нашого закладу, були приємно вражені чудовими експонатами, різноманітними мистецькими виробами. Завідуюча бібліотекою Дубенюк Алла провела невеличку екскурсію, розповіла про те, що відомий археолог Вікентій Хвойка відкрив Трипільську культуру ще в ХІХ ст., коли були знайдені зразки кераміки, які і сьогодні вражають витонченістю форм, комічністю та символізмом орнаментів, що доносять до наших  сучасників світогляд вільної людини. Це - статуетки жінок, тварин, культові та ритуальні вироби, предмети домашнього побуту.
На фото: 
1. Біноклевидна посудина мала (Київщина).
2. Бик великий (Поселення Косенівка).
3. Жіноча статуетка Бернове (сидяча, врізний орнамент),  
ІV тис. до н.е.









А щоб краще донести цю інформацію в більш цікавому пізнавальному розрізі, ми пропонуємо своїм читачам "виставку однієї книги" - нещодавно придбану "Історію України від Діда Свирида" (Т. 1. від первісних людей і заселення території України до 1036 року). Один із розділів якої дуже колоритно, сучасно та дохідливо описує період трипільської цивілізації. Для того, щоб мати уявлення про стиль цього незвичайного видання, варто процитувати невеликий уривок:
"...Спробуємо розібратися, що тут і до чого... ота цивілізація на нашій землі розквітла й цвіла близько трьох тисяч років між 5500 та 2750 роками до н.е. Щоб було зрозуміліше - піраміда Хеопса молодша, бо її закінчували будувати лишень  у 2540 році до н.е. А розквіт шумерської цивілізації в Месопотамії припадає на період, коли вже трипільці сходили з історичної арени під засудливі погляди археологів... Чому трипільська  цивілізація виникла саме на території сучасної України? Бо на той час клімат стабілізувався, і ландшафт нашої країни з її поділом на лісову, лісостепову та степову зону остаточно сформувався. Саме тоді, у VI тисячолітті до н.е. свою історичну роль починає відігравати український чорнозем.  Що й створило на  території України передумови для зразкового втілення в життя завоювань неолітичної революції. І так трипільці  ті завоювання втілили, що стали першою в світі цивілізацією, якій вдалося, нарешті, повністю розв'язати продовольче питання. Трипільці почали вирощувати різноманітного, поживного і смачного харчу стільки, що вже не знали, куди його дівати. Коли до трипільця в справах необачно заходив сусід, його мовчки обступали з усіх боків, силоміць садовили до столу і починали годувати. Бо ж шкода, щоб добрий харч пропав. Нагодований під зав'язку трипілець, тяжко ступаючи, йшов додому, де на нього чекали сердита жінка та холодна вечеря. І попробуй не з'їж! Потім цей дядько, як випадала нагода, мстився сусідові, упіймавши його на вулиці, затягнувши до себе в хату і примушував їсти, аж поки той не очманіє.... 
    Незважаючи  на войовничу гостинність, трипільці любили ходити в гості, тому й селилися недалечко одне від одного. Густота трипільських поселень вражає  й зараз, бо мало чим відрізняється від сучасної густоти населених пунктів.
         А як гарно вони жили! Поки ще інші мерзли в печерах або сиділи в сирих та смердючих мезолітичних землянках, трипільці будували собі затишні одно-, дво- та багатопокоєві хати.
На цій виставці представлені: 
книга з дарчим автографом Свирида Опанасовича, 
чашка з авторським написом,
предмети трипільської кераміки.
Діти залюбки знайомляться з такою цікавою історичною темою. Бібліотекарі проводять голосні читання уривків даної книги, разом з учнями обговорюємо та осмислюємо прочитане, насолоджуємось "живим авторським стилем".




Ось так, невимушено, в жартівливій формі, читаючи  та розповідаючи дітлахам про те, як жили наші предки, який у них був господарчий устрій, побут - ми  прищеплюємо їм повагу до минулого, до своїх коренів та любов до рідної землі! 
Приходьте до нас - можливо і ви відкриєте щось нове, незвичне і корисне для свого світогляду! 
І закінчити хочеться словами  видатного українського педагога, великого діяча освіти, якому були властиві подвижництво, повна самовіддача і безмежна любов до дітей -
Василя Сухомлинського:
"Якщо ви хочете, щоб молодь 
тягнулася до знань,
турбуйтеся про головні, 
найважливіші 
джерела духовної культури - 
БІБЛІОТЕКИ"

Як це актуально в наш час...

Немає коментарів:

Дописати коментар