четвер, 25 лютого 2016 р.

"У піснях ти народ свій любила, і тебе не забуде народ!" - до 145-річчя від дня народження Лесі Українки

"Твого слова співучого сила 
 Кличе нас до щасливих висот. 
У піснях свій народ ти любила - 
І тебе не забуде народ!"
З 19 по 27 лютого 
на абонементі старшого відділу бібліотеки до уваги користувачів  - 
 розгорнута ілюстративна книжкова виставка із циклу 
"Україна понад усе",
присвячена 145-річниці від дня народження видатної доньки українського народу Лесі Українки - 
"У піснях ти народ свій любила,  і тебе не забуде народ!"

















Велика дочка України втілила в своїй творчості кращі почуття свого народу - його гідність, його мужність, його непохитність у боротьбі за свободу й правду, його горду силу. 
Вона безсмертна, як безсмертний народ.



Протягом дня працівники бібліотеки інформували користувачів про ювілейну дату - 145-річчя від дня народження Лесі Українки, знайомили з  літературою про життя та творчість цієї визначної поетеси, проводили індивідуальні бесіди та демонстрували відвідувачам відеоролики: 
"Україна у віршах - Леся Українка "Contra spem spero!" 
у виконанні відомих акторів: Алли Демідової та Крістіни Керницької,

та "Леся Українка: невідоме про відоме..." , 
де звучить пісня "Досадонька" 
у виконанні Жанни Боднарук 
на слова Лесі Українки, музика Лесі Тельнюк..
О слово рідне! України слава!
Богдана мудрість і Тараса заповіт. 
І гул століть, і сьогодення гомін 
В тобі злились, як духу моноліт!
В читальному залі відбувся перегляд літератури із циклу "Мови рідної скарби", приурочений міжнародному дню рідної мови (21.02)
"Бринить, співає наша мова, 
чарує, тішить і п'янить!" 
(О.Олесь).
Відомий український письменник XIX ст. Панас Мирний писав:
 „Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, 
в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання,
 роздум, досвід, почування”.








Сучасна українська літературна мова остаточно склалася на початку XIX ст. 
Зачинателем її був І. Котляревський, 
а основоположником — Т. Шевченко.

Як довге ждали ми своєї волі слова, 

І ось воно співа, бринить. 

Бринить, співає наша мова. 

Чарує, тішить і п'янить. 

Як довго ждали ми... 
Уклін чолом народу, 
Що рідну мову нам зберіг. 
Зберіг в таку страшну негоду, 
Коли він сам стоять не міг. 
В землі віки лежала мова 
І врешті вибилась на світ. 
0 мово, ночі колискова! 
Прийми мій радісний привіт. 
Навік пройшла пора безславна... 
Цвіти і сяй, моя державна... 
О. Олесь

Немає коментарів:

Дописати коментар