"У піснях ти народ свій любила, і тебе не забуде народ!" - до 145-річчя від дня народження Лесі Українки

"Твого слова співучого сила 
 Кличе нас до щасливих висот. 

У піснях свій народ ти любила - 

І тебе не забуде народ!"

З 19 по 27 лютого 

на абонементі старшого відділу бібліотеки до уваги користувачів  - 

 розгорнута ілюстративна книжкова виставка із циклу 

"Україна понад усе",

присвячена 145-річниці від дня народження видатної доньки українського народу Лесі Українки - 

"У піснях ти народ свій любила,  і тебе не забуде народ!"

Велика дочка України втілила в своїй творчості кращі почуття свого народу - його гідність, його мужність, його непохитність у боротьбі за свободу й правду, його горду силу. 

Вона безсмертна, як безсмертний народ.

Протягом дня працівники бібліотеки інформували користувачів про ювілейну дату - 145-річчя від дня народження Лесі Українки, знайомили з  літературою про життя та творчість цієї визначної поетеси, проводили індивідуальні бесіди та демонстрували відвідувачам відеоролики: 

"Україна у віршах - Леся Українка "Contra spem spero!" 

у виконанні відомих акторів: Алли Демідової та Крістіни Керницької,

та "Леся Українка: невідоме про відоме..." , 
де звучить пісня "Досадонька" 
у виконанні Жанни Боднарук 

на слова Лесі Українки, музика Лесі Тельнюк..

О слово рідне! України слава!

Богдана мудрість і Тараса заповіт. 

І гул століть, і сьогодення гомін 

В тобі злились, як духу моноліт!

В читальному залі відбувся перегляд літератури із циклу "Мови рідної скарби", приурочений міжнародному дню рідної мови (21.02)

"Бринить, співає наша мова, 

чарує, тішить і п'янить!" 

(О.Олесь).

Відомий український письменник XIX ст. Панас Мирний писав:

 „Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, 

в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання,

 роздум, досвід, почування”.

Сучасна українська літературна мова остаточно склалася на початку XIX ст. 

Зачинателем її був І. Котляревський, 

а основоположником — Т. Шевченко.

Як довге ждали ми своєї волі слова, 

І ось воно співа, бринить. 

Бринить, співає наша мова. 

Чарує, тішить і п'янить. 

Як довго ждали ми... 

Уклін чолом народу, 

Що рідну мову нам зберіг. 

Зберіг в таку страшну негоду, 

Коли він сам стоять не міг. 

В землі віки лежала мова 

І врешті вибилась на світ. 

0 мово, ночі колискова! 

Прийми мій радісний привіт. 

Навік пройшла пора безславна... 

Цвіти і сяй, моя державна... 

О. Олесь