"Червоні вітрила" на корчуватських схилах" - інтерактивна бесіда-гра

 Треба зрозуміти, що є "дива на землі: 

посмішка, веселість, прощення та

вчасно мовлене, потрібне слово. 

Володіти цим — значить володіти всім".

О.Грін

 9 липня 2018 року під стінами бібліотеки відбулося цікаве і пізнавальне дійство для дітей "Червоні вітрила" 

на корчуватських схилах",

приурочене до дня пам'яті відомого письменника-романіста Олександра Гріна 

(23.08.1880-08.07.1932).

Народився майбутній письменник 23 серпня 1880 року в В’ятській губернії. Ще в юні роки він марив про далекі подорожі та невідомі країни. Навіть одного разу влаштувався матросом на корабель та відправився в плавання на невеликому судні по Волзі. Проте у далекі подорожі Олександра не брали через слабке здоров’я. Єдине, що залишалося юнакові - це подорожувати у своїх мріях. Бібліотекарі вирішили в цей теплий літній день влаштувати дітям справжнє свято "Вітрила пригод" і організували біля бібліотеки так званий "грінівський вернісаж". Оформили книжкову виставку-колаж, представили музейні картини та деякі експозиції різноманітних вітрил для більш колоритного сприйняття творчості письменника. Діти дізналися, що Олександр Грін є автором культових творів: «Пурпурові вітрила» (рос. «Алые паруса»), «Та, що біжить по хвилях» (рос. «Бегущая по волнам"), «Шлях нікуди» (рос. "Дорога никуда")…  Молодь зацікавлено переглядала експонати, знайомилась з яскравими виданнями, фотографувались на свої смартфони-телефони в моряцькому картузі і спілкувалась з бібліотекарями.

 
Людина сама створює власне життя - з реального та мрії, із бажаного та випадкового. Це головна тема майже всіх творів письменника-мрійника. Нехай сяють пурпурові вітрила над нервовою метушнею, похмурою тривогою та злобним переляком мешканців Каперни, над лементуванням чоловіків і зміїним шипінням їхніх жінок - вони навічно залишаться внизу, у старому смітті буденності, багнюці обмеженості. Мрія піднімає Ассоль, як на крилах, на палубу чарівного "Секрета", всю у виблисках пурпурових вітрил і сонячних зайчиків, схожу на небесний сад. Очі, що вперше зустрінуться з очима друга, розплющаться, в них буде "усе найкраще людини". ("Пурпурові вітрила")

Ідучи назустріч неземному щастю, створюючи дива власними руками, герої Олександра Гріна не забувають про тих, хто виплекав і зберіг їхні мрійливі душі, хто дав розвинутися брунькам у квіти, мріям — у сильні й надійні крила!

 Ось таке літературно-художнє дійство відбувалося протягом дня біля нашого затишного книжкового храму. І це романтично-піднесене свято запам'ятається надовго в юних душах наших маленьких читачів!