"Я – українець. Є у мене право На рідну мову та свою державу... "

Я – українець. Є у мене право

На рідну мову та свою державу,

На гордий прапор золотисто-синій,

На щастя жити у такій країні.

Я – українець. Право знати маю

Про тих, кого героями вважаю,

Що людство рятували від руїни –

Синів і дочок, гідних України.

Я – українець. Хочу право мати

Завжди усе, що думаю, казати,

На незалежну та міцну державу,

На все, що гарантовано по праву.

Я – українець. І моє це право

Любити землю горду й величаву,

Та дух свободи набирати в груди.

Я – українець. Був ним, є, і буду!

З Днем Конституції України, друзі!

Цінності нашої Конституції - вічні цінності. До свята ми вирішили поєднати цитати з віршів поетів, які жили на нашій землі у різний час, але писали про речі, які є актуальними завжди, зі статтями Конституції. Закріплені в Основному Законі нашої держави, вони єднають покоління тих, хто виборював її незалежність, і тих, кому тепер випало жити в самостійній Україні та працювати задля її процвітання.

ДЖЕРЕЛО: Автор ідеї: Галина Синєока (Halyna Synieoka)

Дизайн ілюстрацій: Pavlo Futruk

Виконання: колектив ГО Справа Громад Львів

"Бібліотечна доля, наче книга, сюжет якої вибираєш ти"

В свій час американський бібліотекознавець 

Мелвіл Д’юї сказав: "Якщо стара книгозбірня була джерелом, до якого йшли всі спраглі знань, то нова – це водогін, що розносить живильну вологу по домівках". Ці слова якнайкраще підтверджують тезу про модернізовану, сучасну і актуальну бібліотеку. Саме бібліотекарі забезпечують нерозривний зв’язок минулого і сьогодення. І попри всі труднощі, які намагаються пережити бібліотеки, я гадаю, що вони будуть жити і буде потрібна наша професія. Бо поки буде жива книга, то поряд з нею буде і бібліотекар! Ось і наш заклад культури на Корчуватому наразі перебуває в довгоочікуваному капітальному оновленні та ремонті. В кінці минулого 2019 року (до речі - ювілейний 50-й рік заснування бібліотеки!) розпочався повний демонтаж та реконструкція Бібліотеки №15 для дітей. Наша звична щоденна діяльність з читачами, користувачами, творчими особистостями тимчасово призупинилася, а натомість почалася глибока буденна робота з книжковим фондом, картотеками, каталогами та перешифруванням документів на універсальну десяткову класифікацію (УДК). Наразі майже 80 відсотків фонду детально переглянуто, відібрані зношені та застарілі книги, переведено на УДК близько семи тисяч сучасних документів (з відміткою в спеціальному зошиті), підготовлені акти для списання літератури, ретельно розібрані за алфавітом частина книжкових формулярів та ін. 

Цікаві знахідки у книжковому фонді.

У книзі П.Треверс "Мері Поппінс" знайшли ось такий вклеєний

 листок: відгуки і враження учнів про цю книгу:

"Дуже гарна та весела книга"

"Бібліотека супер, книжка клас!". 

Потішило )))

 У книзі "Байки дідуся Крилова" на книжковому блоці 

красива одноіменна назва.

14 травня 2020 року відбувся телевізійний запис

телеканалу "ТРК "Київ"
з керівниками бібліотечної системи - 
директором ЦБС Голосіївського району 
Станіславчук Галиною Петрівною 
та завідувачем бібліотеки №15 для дітей - 
Дубенюк Аллою Іванівною 
про створення бібліохабу на Корчуватому.  

Журналіст - Яна Петренко.

З нетерпінням чекаємо на відкриття нового приміщення 

і зустрічей з нашими читачами-користувачами!

"Літо квітами сміється, пісню радості співає" - інформаційний дайджест

"Я відкриваю двері в літо, 

де теплим сонечком зігріте

повітря, небо, земля, води, 

де все росте і плодородить..."

У кожного є своє улюблена пора року. Але всі з нетерпінням чекають саме літа - пору сонця, тепла, відпочинку, канікул, відпусток, моря і багато інших захоплюючих можливостей. 1 червня у всьому світі щорічно святкується Міжнародний день дітей. Це свято присвячене нашим милим діточкам, які кожен день приносять в наше життя радість, щастя і наповнюють її змістом. А чи знаєте ви, що в цей день Генеральна Асамблея ООН від 17-го жовтня 2012-го року прийняла рішення про відзначення Всесвітнього дня батьків? 1-го червня на підтримку батьків по всьому світу, в багатьох країнах проводяться різноманітні заходи, спрямовані на вшанування загальноприйнятих традиційних сімейних цінностей, ролі і значення батьків для всіх поколінь.
Початок літа - прекрасна пора.
Пори року роблять великий вплив на наше життя і на стан організму в цілому. Довжина світлового дня регулює наші біологічні процеси і наш настрій. Кожна пора має свої переваги і недоліки. Важливі події мають великий вплив на наше перевагу до того чи іншого сезону. Коли людина щаслива, він радіє будь-якої погоди за вікном. Безліч радісних і щасливих моментів відбувається саме в влітку. Як правило, календарне літо трапляється рівно через дев’ять місяців після 31 серпня. Астрономічне літо, наприклад, це проміжок часу між літнім сонцестоянням і осіннім рівноденням. У нашої Північної півкулі воно триває приблизно 93 з половиною доби. Південна півкуля трохи відстає, і цей період триває на 4 дні менше. За цей час потрібно встигнути так багато!

Для прекрасної статі початок сезону літа, це зачастую скінчення стомлюючої естафети щодо форматування своєї фігури для літніх нарядів і купальників. Не варто забувати, що перший купальний костюм був створений для жінок десь на початку 19 століття. До цього моменту мало хто замислювався над цим. Найпопулярніше заняття влітку - відпочинок. Літо самий простий і зрозумілий період часу, дозволяє наблизиться до найбільш природнього середовища існування для людини, відчути повноту життя і нехай вимушена робота не буде цьому на заваді.

Літечко прийде - 

смуток відійде!

Вітаємо з початком літа 

і всіма літніми святами!

"Едельвейс - цариця гір Карпатських" - інформацйійно-музична цікавинка

"Едельвейс - гірська квітка мужності й кохання"

Тільки в Карпатах, на недоступних бердах скель,  росте диво-квітка едельвейс, оспівана в піснях і легендах. У народі вона ще має назви: шовкова косиця, білотка, шовкова трава, горда квітка, земна зірка, цариця гір... Якщо перекласти слово "едельвейс" з німецької мови, то українською вийде два слова: "edel" - "шляхетний" і "weiss" - "білий". Українці дали цій квітці свою назву, яка також вказує на її білий колір - "білотка". Поетичними є назви едельвейсу у Франції, яку тут звуть "зірка полонин", або "альпійською зіркою", за те, що скелі, на яких вони ростуть, здаються вкриті зірочками.  В Італії  її називають "квіткою скель". Також її ще величають "Квітка Прометея". За легендою, Прометей був прикутий до скелі, на якій росли едельвейси. В Україні едельвейси ростуть у Карпатах, на відлюдних крейдяних скелях. Тому в народних легендах про едельвейси йдеться саме про їх недоступність і унікальність. У мешканців Карпат едельвейс здавна був символом мужності та кохання. Колись давно в гуцулів побутувало повір’я, якщо леґінь знайде квітку  шовкової косиці  і подарує нареченій, то зможе одружитись із нею. Кажуть, хто знайде у горах едельвейс - того незабаром чекає приємна несподіванка.

народний артист України Іван ПОПОВИЧ

"Едельвейсом цвіте Закарпаття моє..."

Заслужена артистка України Алла Васик 
(була гостею нашого творчого зібрання у Грінівській вітальні!)

виконує красиву і мелодійну пісню "Шовкова косиця". 

Чудовий, унікальний голос цієї чарівної співачки із Яготина, легко та абсолютно рівно переходить з народного регістру на академічне сопрано неймовірного тембру. 

"Цей храм панує над Подолом, помітний здалеку, з-за Дніпра!" - архітектурна перлина Києва Андріівська церква

"Чи бачите гори ці? На цих горах засяє благодать Божа, буде місто велике, і спорудить Бог багато церков". І зійшовши на гори ці, благословив їх, і поставив хрест, і помолився Богу, і зійшов з гори цієї, де згодом буде Київ.

Повість временних літ

 В 1753 році, 27 травня, завершилося будівництво Андріївської церкви в Києві – всесвітньовідомої пам’ятки архітектури бароко XVIII ст., що назавжди стала окрасою нашого міста. 

Збудована вона у 1747–1762 роках за проектом архітектора Франческо Бартоломео Растреллі на Андріївській горі в пам'ять відвідин Києва імператрицею Єлизаветою Петрівною, на місці Хрестовоздвиженської церкви. Крім цієї роботи, в Києві є ще одна споруда авторства Ф.-Б. Растреллі — Маріїнський палац.

З Андріївською церквою в Києві завжди було пов'язано багато прикмет та легенд. Однією з причин такої уваги киян було те, що Андріївська церква не має дзвіниці. І кияни намагались знайти пояснення цьому факту. Так, згідно з існуючим повір'ям, на тому місці, де зараз знаходиться столиця України і протікає Дніпро, раніше було море. Святий Андрій, прийшовши до Києва, встановив хрест на гору, на якій в даний час знаходиться Андріївська церква, і море пішло під землю, однак більша його частина досі захована під цією горою.

Саме тому в церкві Андрія Первозванного немає дзвіниці - згідно з легендою, після першого ж удару в дзвони море повернеться і затопить не тільки саму столицю, а й всю Лівобережну частину, яка в ті часи ще не входила до складу міста.
«Там, на Андрiївськiй горi, пiд престолом, є джерело, а в те джерело щороку забивають вiз вовни. Як тiльки покажеться зверху роса, то зараз знов запихають туди вiз вовни, бо якби полилась з того джерела вода, то ввесь свiт залила б. Я сама чула, як янголи бовтають воду пiд престолом. Ой господи! Помилуй нас, грiшних! - сказала Палажка i зiтхнула на всю хату…» (І.Нечуй-Левицький, «Кайдашева сім'я»)

Не обійшлось і без гумору. Так 1 квітня 1912 року київська вечірня газета «Последние новости» опублікувала наступний текст: «Вчера со страшным грохотом рухнула колокольня Андреевской церкви. Обломками кирпича завалило всю улицу. Спешите видеть!». «Гумористи» не очікували на такий результат, адже побачити зруйновану дзвіницю на Андріївському узвозі прийшла майже половина Києва. На місце «катастрофи» прибув і Міський голова із чиновниками для з’ясування причин лиха… Нікому навіть не спало на думку, що Андріївська церква ніколи не мала дзвіниці! Вже наступного ранку вийшло розпорядження київського губернатора про накладання штрафу у розмірі 300 крб. на редактора газети Сем'яновського. Штраф було сплачено в міську казну, але над київськими чиновниками ще довго потішались як кияни, так і в інших містах, зокрема в Петербурзі та Одесі.

"Так виглядає Армагеддон...." - 242 дні пекла в Донецькому аеропорті

"Кіборги" - оспівана легенда мужності і сили. Молоді хлопці, які загинули і продовжують, на жаль, гинути на Сході України, немов яскраві комети з’явилися в небі і залишилися у вічності...
Саме в цей день, 26 травня 2014 року  відбувся перший бій за Донецький міжнародний аеропорт імені С.Прокоф'єва,
коли проросійські сепаратисти та чеченські бойовики захопили будівлі аеропорту тоді ще мирного Донецька. Цього ж дня українські силовики, завдяки скоординованим діям українських Повітряних сил та високомобільних десантних військ, завдали удару по позиціях терористів та встановили контроль над Донецьким летовищем. Пізніше була повна дестабілізація міста Донецьк, початок окупації та нескінченні спроби ворога відібрати контроль над аеропортом, але наші воїни не здавали позицій і, навіть під шквальним вогнем, тримали оборону. За стійкість, безстрашність і непереможність українських захисників Донецького аеропорту назвали «кіборгами», а форпост українських кіборгів став символом української мужності, оплотом українського духу.
Нагадаємо, що ще на два роки раніше, аеропорт обслуговував фінал чемпіонату Європи з футболу, а українське місто Донецьк радо приймало гостей з усього світу.  

На світлині - До і після...

 Згадаємо сьогодні і нашого захисника ДАПу - кіборга з позивним "Динамо" Олексія Дурмасенка. З 2015 року в нашій бібліотеці батько героя Гліб Гржибовський створив Меморіальну стіну пам'яті імені Олексія Дурмасенка.
...Під час Революції Гідності  приїхав у Київ і брав участь у подіях на Майдані. Тоді ще ніхто не знав, яка трагедія розгорнеться пізніше, коли Росія анексує Крим і за допомогою сепаратистів зазіхне на цілісність нашої країни. На Майдані Олексій отримав перше осколкове поранення у ногу. Після перемоги Євромайдану, Олексій пішов добровольцем захищати свою землю, свій дім та сім’ю. Лише батько хлопця та вірні друзі знали скільки юнак доклав зусиль, щоб його призвали до лав Збройних сил України. Після двотижневих навчань у львівській області, Олексій потрапив до 93  механізованої бригади і став старшим стрільцем. За місяць його з побратимами відправили на передову в одну з найгарячіших точок АТО – в Піски. Там проходило бойове «хрещення» Олексія Дурмасенка. Згодом він попросив у командування, щоб його направили у підрозділ, який прямував у Донецький аеропорт для ротації. Понад два тижні тут пройшли під кулями. Та все ж наші військові утримували позиції, даючи відсіч ворогам. Олексій з двома товаришами встановили прапор на відбитому у ворога терміналі. Протягом тижня перед трагедією щодня телефонував татові. Олексій казав, «що так тихо, аж сумно». Це було 28 грудня 2014 року. А вже 29 грудня о 9- 30, під час перемир'я, згідно з Мінськими домовленостями, російська диверсійна група проникла з тилу у їх укріпрайони і зав’язався запеклий бій. Олексій одним із перших кинувся на захист своїх товаришів, але граната перервала життя героя. У цьому бою загинуло ще два побратими юнака. Тоді ціною життя трьох захисників було отримано локальну перемогу. Згодом аеропорт здали, а життя героїв-захисників вже не повернути... 

Позивний "Динамо". Працював флористом у Москві. Учасник Євромайдану, доброволець ЗСУ. Два з половиною тижні перебував в ДАП. Олексій Дурмасенко з двома побратимами установив Державний прапор на найвищій точці терміналу ДАП, куля ворожого снайпера опалила ногу.

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно), знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).

Оборона ДАПу – справжній доказ того, що українське військо – безстрашне та незламне. Українські «кіборги» стали оспіваною легендою мужності і сили. У страшних боях і випробуваннях, іх воля перемогла. Саме тому про кіборгів говорять: вони витримали — не витримав бетон.

Вічна пам'ять нашим Героям!

Слава Україні та її синам!!!