"Життя, присвячене мистецтву"- творча зустріч з Олександром Муратовим

«Я завжди уваж­но слу­хаю лю­дей і це дає мені ма­теріал для твор­чості».

Олек­сандр Му­ра­тов

5 березня 2016 року 
в бібліотеці, 
в літературно-мистецькому салоні 
"Грінівська вітальня" відбулася творча зустріч з відомим українським режисером, сценаристом, художником, письменником, поетом, лауреатом Всеукраїнського фонду імені Т.Г.Шевченка за вагомий внесок у розвиток кінематографу України - 

Олександром Муратовим

"Життя, присвячене мистецтву".

Ця зустріч складалася з трьох частин:

О.Муратов -  письменник.

О.Муратов - кінорежисер.

О.Муратов - художник.

Таланти на ниві кіно, письменницький та поетичний хист, а також вміння створювати художні роботи в жанрі колажу надали чудову змогу нашим шанувальникам високого мистецтва повною мірою насолодитися творами цього митця. А ще Олександр Ігорович - цікавий співрозмовник, витончений інтелектуал, професійний оповідач. Замість запланованої години зустрічі він тримав увагу нашого глядача майже три с половиною години! 
Розповідав про своє життя, про мистецтво кіно, про відомих акторів, з якими доводилось працювати. Потрібно відзначити літературну творчість О.Муратова. У ньому є незаперечний талант і, головне, знання життя. Його біографія сама собою — запаморочливий пригодницький роман. Тут і евакуація без батьків із Харкова, і короткочасне перебування в окупації, і дитячий будинок у Самарканді, і життя в узбецькій родині, і повернення з матір'ю, яка його знайшла, у щойно визволений Харків, і медсанбат, де мати була фронтовою медсестрою, і м'ясорубка під Корсунь-Шевченківським, куди потрапив їхній санбат. І безшабашне голодне післявоєнне отроцтво, і два роки співпраці з УПА, і московські пригоди, і публіцистика, що не вкладається в офіціозні рамки, і постійна конфронтація з українським кінематографічним істеблішментом. Усе разом із багатими й часто унікальними життєвими спостереженнями стало темою його прози та відгукнулося у віршах. Та ще народилася книжка чудових перекладів українською мовою лірики Михайла Лермонтова і Федеріко Гарсіа Лорки.

 

...Народився Олександр Ігорович Муратов 21 квітня 1935 році в Харкові. Дитинство та юність випали на тяжкі 30-40-і роки. 

Голод... Сталінізм... Вітчизняна війна...

В 15 років юний Олесь потрапив до лав Української повстанської армії (УПА), два роки був зв'язківцем. Товаришував з Василем Куком - генерал-хорунжим, головнокомандувач УПА з 1950 (після загибелі Р.Шухевича). Василь Кук в 1954 році був заарештований і відсидів у радянських в'язницях і таборах шість років, не дочекавшись суду.
Як письменник і перекладач, О. Муратов написав і видав 6 книжок прози, книгу поезії, збірку непоставлених сценаріїв, перекладав з російської та іспанської, має більше 300 великих публікацій в журналах та газетах України. Ми дізналися про знайомство юного студента ВДІКу  з геніальним поетом Борисом Пастернаком.  
Олександр Ігорович розповів про навчався у ВГІКу (курс Сергія Герасимова). Його однокурсниками були відомі актори - Людмила Гурченко, Зінаїда Кирієнко, Наталія Фатєєва, Олег Табаков. 
Там познайомився зі своєю майбутньою дружиною Кірою Муратовою 
(тоді ще Коротковою). 
По закінченні навчання повернувся в Україну, де створив свої відомі кінофільми:"Гуси-лебеді летять...", "Стара фортеця", "Гонки по вертикалі", "Любаша", трилогія по М.Хвильовому "Танго смерті". 

Розмірковуючи про феномен Муратова, слід підкреслити, що він прийшов у кінематограф тимчасового ідейного розкріпачення в країні, під час так званої "хрущовської відлиги". Нові можливості позначилися й на роботах Олександра Муратова. Навіть у першому скромному короткометражному студентському фільмі "Весняний дощ", знятому спільно з Кірою Муратовою для московського телебачення 1958 р., прозвучало відчуття надій. Потім був гарний і зворушливий документальний фільм "На батьківщині Сергія Єсеніна", який здобув приз на Всесвітній виставці у Брюсселі. 

А 1960 р. він поставив на Кіностудії дитячих та юнацьких фільмів імені М.Горького екранізацію оповідання Гаврила Троєпольського "Біля Крутого Яру". Того самого Троєпольського, який згодом прославився повістю (і фільмом) "Білий Бім Чорне вухо".

Пра­цю­вав на кіно­с­тудії ім. М. Горь­ко­го в Москві. 
З 1967 по сьо­годні – ре­жи­сер Київської кіно­с­тудії ім. О. До­вжен­ка. 
Ре­жи­сер чис­лен­них до­ку­мен­таль­них стрічок: “Уроки патріотизму від Василя Кука” - фільм створений у формі діалогу режисера із головним героєм,  “Бойчук і бойчукізм” та багато інших.

Перелічувати всі фільми цього режисера немає сенсу. Він поставив 25 художніх та 11 документальних фільмів. Слід зупинитися на особливо вдалих. Це екранізація повісті М.Стельмаха "Гусі-лебеді летять", яка здобула два призи на Всесоюзному кінофестивалі, і чудова екранізація повісті В.Матушкіна "Любаша", відзначена чотирма фестивальними призами та грамотою. У принципі, О.Муратову підвладні всі кіножанри. 

Це і знаменитий трисерійний детектив за романом братів Вайнерів "Гонки по вертикалі", який нескінченно показує телебачення. І романтичні екранізації чарівних творів Олександра Гріна "Золотий ланцюг" та "Дорога нікуди". Кілька років свого життя Муратов присвятив відродженню із забуття творів класика української літератури Миколи Хвильового "Повість про санаторійну зону" ("Танго смерті"), "Сентиментальна історія" ("Геть сором!") і "Вальдшнепи". Слід зазначити, що другу половину роману "Вальдшнепи" було повністю знищено, і Муратову довелося по крихтах відновлювати втрачений текст. Він користувався спогадами людей, які встигли прочитати знищений шедевр, — поета Володимира Сосюри та кінорежисера Олександра Довженка. Треба сказати, що і з тим, і з тим Олександру Ігоровичу довелося тісно спілкуватися. Дивує, зі скількома видатними людьми він був близько знайомий — це і його безпосередній учитель у ВДІКу Сергій Герасимов, кінорежисери Ігор Савченко, Марк Донський, Григорій Козинцев, геніальний Сергій Параджанов, чудовий радянський поет Михайло Свєтлов, багато інших неповторних особистостей!
 В 2005 ро­ці О. Му­ра­тов ста­вить фільм «Та­тарсь­кий трип­тих» за оповідан­ня­ми Ми­хай­ла Ко­цю­бинсь­ко­го. Це була данина кримськотатарському корінню режисера. Ре­жи­сер до­три­мується ет­но­графічної прав­ди ко­с­тюмів, по­бу­ту, ха­рак­терів – у цьо­му йо­му до­по­ма­га­ють кримсь­ко­та­тарські ак­то­ри, ком­по­зи­тор і ху­дож­ник. Фільм вийшов вдалим і був нагороджений призом Міжнародного кінофестивалю. Фільм привіта­ли кримські та­та­ри, йо­го сприй­няв ук­раїнський гля­дач.
З од­но­го бо­ку ге­не­а­логічне де­ре­во Му­ра­то­ва по­хо­дить від шведів, які ли­ши­ли­ся в Україні після Пол­тавсь­кої бит­ви. З іншо­го – від та­тар (на­ма­лю­вав­ши олівцем пор­т­рет сво­го при­яте­ля, Сергій Па­ра­джа­нов дуже влучно підпи­сав: Ха­д­жи-Му­ра­тов). 

Фільмографія О.Муратова: 

«Ве­ли­кий клопіт че­рез ма­лень­ко­го хлоп­чи­ка» (1968), «Чи вмієте ви жи­ти?» (1970, співав­тор сце­нарію), «Бу­ди­нок з при­ви­да­ми» (1972), «Місто біля мо­ря» (1973, обид­ва – те­левізійні за повістю «Ста­ра фор­те­ця»), «Гу­си-ле­беді ле­тять» (1975), «Ще­д­рий вечір», (1976), «Лю­ба­ша» (1978, Дру­гий приз і приз гля­дачів ХІІ Все­со­юз­но­го КФ, Аш­ха­бад), «Ра­нок за вечір мудріший» (1981), «Гон­ки по вер­ти­калі» (1983), «Зо­ло­тий лан­цюг» (1986), «Тан­го смер­ті»(1991), «До­ро­га ніку­ди» (1992) «Геть со­ром!» (1994), «Вальд­шне­пи» (1996), «Провінційний ро­ман» (2002), «Вбив­ст­во в зи­мовій Ялті» (2004), «Та­тарсь­кий трип­тих» (2005). 

 По­чав­ши з при­год­ниць­кої «Фор­теці», впро­довж 1970-х років, Му­ра­тов з більшим чи мен­шим успіхом знімав кіно для дітей і про дітей. «Гу­си-ле­беді ле­тять» та «Ще­д­рий вечір» – повісті, в яких Ми­хай­ло Стель­мах зма­лю­вав влас­не ди­тинт­сво, що ви­па­ло на 1920-і ро­ки. На ек­рані зо­б­ра­жу­ва­не жит­тя ви­гля­да­ло знач­ною мірою умов­ним, се­ре­до­ви­ще дії на­га­ду­ва­ло вже ба­че­не раніше в різних фільмах про ті ча­си. Цілковитого успіху в роз­критті ди­тя­чої пси­хо­логії ре­жи­сер та­ки до­сяг у фільмі «Лю­ба­ша», сце­нарій яко­го на­пи­сав спільно з ав­то­ром од­ной­мен­ної повісті Ва­си­лем Ма­тушкіним. Йшло­ся про 15-річну дівчи­ну, яка в ро­ки війни змог­ла до­гля­ну­ти і вря­ту­ва­ти мо­лод­ших братів і се­с­тер. Успіх приніс вда­лий вибір ви­ко­нав­ців ди­тя­чих ро­лей, особ­ли­во Оле­ни Хо­ло­до­вої, яка на ВКФ здо­бу­ла приз за кра­щу жіно­чу роль. На то­му ж фе­с­ти­валі фільм став гля­даць­ким фа­во­ри­том. Вже са­ма фільмо­графія Олек­сан­д­ра Му­ра­то­ва свідчить про йо­го ней­мовірну пра­цез­датність.
 Ос­нов­на те­ма йо­го як ре­жи­се­ра – мо­раль­но-етичні про­бле­ми, які до­во­дить­ся розв’язу­ва­ти на­шо­му су­час­ни­ку. Утім, не об­ми­нав і лі­те­­ра­тур­них дже­рел, зо­к­ре­ма творів Во­ло­ди­ми­ра Бєля­єва, Ми­хай­ла Стель­ма­ха, Олек­сан­д­ра Гріна, Ми­ко­ли Хви­ль­о­во­го, Ми­хай­ла Ко­цю­бинсь­ко­го. Ма­ю­чи літе­ратур­ний хист, до­лу­чав­ся до ро­бо­ти над сце­наріями, а зго­дом став і ав­то­ром кни­жок.

Особливе місце в його творчості займає письменник Олександр Грін. За творами цього улюбленого автора О.Муратов зняв фільми: "Золотий ланцюг" (1986) та "Дорога нікуди" (1992). 

До речі: в цей день на зустріч до бібліотеки прийшов привітати режисера артист Павло Гільбо, який знявся у фільмі "Дорога нікуди" у ролі молодого Тіррея Давенанта. 

Го­ло­вною тен­денцією твор­чості Му­ра­то­ва є про­слав­лян­ня 

людсь­ко­го в лю­дині. 

Оче­вид­но, від бать­ка – відомого по­ета і про­заїка Ігоря Муратова,
 йо­му пе­ре­да­ла­ся схильність зна­хо­ди­ти ро­ман­ти­ку у про­заїчній праці.

У програмі відбувся перегляд документальної стрічки 

про життя та творчість нашого героя "Колажі життя".

Після цікавої розповіді Олександр Ігоревич запросив присутніх на свою авторську виставку колажів, малюнків і фотографій "Колажі життя", вернісаж якої відбувся в цей день у Центрі творчості ім. О.Дурмасенка "Корчуватий-АРТ".

А його образотворчий талант! Живопису в нього зовсім небагато. Проте багато якісної графіки та дуже виразних колажів. В колажах Олександра Муратова – історія, творчий шлях, досвід автора. Рефлексії на довколишні події, аналіз численних ситуацій чи станів, огляд подій, що хвилюють, данина натхненникам – все це і багато іншого переплітається і компонується у складні композиції, які можна розглядати годинами і постійно знаходити щось нове. Увага коливається між особистим і суспільним, даючи повне і цілісне бачення режисера на світ, але шматками, поєднаними тонкими, майже невидимими, зв’язками, які надають роботам душу, власне дихання, мову.

 І це ще не всі його таланти. Він також написав музику до деяких своїх фільмів!

Жваве обговорення та вільне спілкування та фотографування з митцем.

Олександр Верхман, Юрій Косенко, 

Олександр Муратов та Алла Дубенюк.

Олександр Верхман, Олександр Муратов, Дмитро Круль. 

Воістину кажуть: 
якщо людина талановита - вона талановита у всьому!