"Йди собі далі.
Ось бачиш: там мрії
Наче маяк,
Сяють все яскравіше.
Вчора був біль.
Наче маяк,
Сяють все яскравіше.
Вчора був біль.
А сьогодні - надія.
Вір і лети.
Вір і лети.
Тільки спинку пряміше."
Оля Радіонова
Оля Радіонова
Ці слова поетеси Ольги Радіонової дуже влучно характеризують Олега Іваненка - людину незвичайної долі. Наприкінці літа, 31 серпня 2019 року в нашій бібліотеці відбулася незабутня зустріч з відомим українським спортсменом, паралімпійцем та політиком. Іваненко Олег Валерійович дуже багатогранна особистість. В 2008 році став лауреатом Національної премії України "Гордість країни". Активний громадський діяч, з 2008 р. і понині засновник товариства інвалідів «Прагнення». Народився в Броварах. Після отриманої в юності травми, він змушений пересуватися виключно на інвалідному візку. "Залізна людина" - так називають Олега Валерійовича за його силу духу, жагу до життя, фантастичну працездатність і віру в перемогу. Він очолює громадську організацію, яка об'єднує людей із ураженням опорно-рухового апарату. Олег багаторазовий рекордсмен України та світу, голова наглядової ради національного проекту "Книга рекордів України", відомий український паралімпієць, спортсмен-візочник. Олег Іваненко встановив новий рекорд в категорії "Людина, унікальні можливості, марафони". Минулого року він подолав 228 км тріатлону Ironman ("Залізна людина") по Дніпру, зробивши це за 35 годин і без сну. Олег - перша в Україні людина на інвалідному візку, з І групою інвалідності, яка 22 липня 2018 року переплила пролив Босфор в рамках крос-континентальної гонки.
Він став першим, хто проплив 6,5 кілометрів без зупинки з Азії в Європу зусиллями одного біцепса, м'язів кистей рук і величезної сили волі. Свій новий рекорд він присвятив своїй країні. Сьогодні Олег працює нотаріусом, керує автомобілем і завойовує золоті медалі. Іваненко - член Національної паралімпійської збірної України з плавання, чемпіон України, людина, яка встановила світовий рекорд, пропливши 50 метрів стилем батерфляй без єдиного вдиху. Цей рекорд Олегові дався нелегко: коли уперше спробував затримати дихання на дистанції, у нього зупинилося серце. На щастя, плавця встигли відкачати. «Спортсмен повинен бути готовий померти на дистанції, - твердить ця мужня людина. - Такий принцип справжнього спорту.» За словами Олега, до рекорду він прагнув зовсім не заради слави: «Я хочу показати і своїм хлопцям, та іншим людям, що з будь-якої ситуації можна знайти вихід. Потрібно тільки дуже захотіти. Можна зробити все! І з самого низу піднятися до будь-яких вершин.» «Своїми хлопцями» Олег Іваненко називає підопічних реабілітаційного центру у Броварах. Цю організацію для людей з обмеженими можливостями він створив сам. І вже зумів допомогти тисячам людей.
Про свою діяльність, своє насичене драматичне і таке невгамовне активне життя пан Олег розповів нам і поділився своїми глибокими роздумами та вболіваннями за майбутнє України, майбутнє нашого молодого покоління. Ми отримали велике задоволення від спілкування з Олегом Іваненком.
Принагідно хочемо щиро подякувати нашим друзям бібліотеки - Олегу Трачуку і Тетяні Баранцовій за допомогу в організації цієї зустрічі.
А ось відгук нашого гостя про цю подію із соцмережі Фейсбук:
На згадку - автограф у нашій Гостьовій бібліотечній Книзі
та фото з шанувальниками.
Щиро дякуємо вам, пане Олеже, і завжди чекаємо на нові зустрічі!
Наостанок радимо переглянути телевізійну передачу 5 го каналу ТБ
із циклу "Невигадані історії" від 20.08.2018 року
про нашого героя.