"Цей дивний гудзик..." - пізнавальне застілля

"Я маленький, я кругленький,

На одежі я завжди. 

Мене в петлю продівають 

Сто разів  туди-сюди!"

16 листопада відзначається Всесвітній день ґудзиків. В цей день на молодшому відділі була розроблена інформаційна викладка (пізнавальне застілля) "Цей дивний гудзик..." про таку маленьку, але дуже необхідну річ у нашому повсякденному житті. Протягом дня юні читачі мали змогу переглянути виставку і ознайомитись з цікавими фактами, які підготувала провідний бібліограф Олена Гейко. Вважається, що перші ґудзики з’явилися у Стародавньому Римі. На території України масове виробництво ґудзиків розпочалося наприкінці 11 ст. Поодинокі знахідки ґудзиків трапляються й у давніших культурах. До нас дійшли циліндричні ґудзики, зроблені з кістки мамонта. З трипільської культури відомі кістяні ґудзики з двома отворами для пришивання. Пізніше форма та матеріали виготовлення ґудзиків значно урізноманітнилися. Їх виготовляли з дорогоцінних металів, дерева, шкіри, кришталю, скла, перлів та перламутру, коштовного й напівкоштовного каміння. Сучасна промисловість випускає ґудзики з різних матеріалів: пластмаси, металу, скла, кістки, порцеляни, шкіри, каменів тощо. Серед них найпопулярнішим матеріалом для виготовлення ґудзиків стала пластмаса.

Діти дізналися, що понад сто років тому в Англії існував кумедний звичай: дівчатка змалку починали збирати найкрасивіші гудзики на струну або міцну нитку. Коли кількість ґудзиків дорівнювало 999, дівчата вірили, що зустрінуть свого судженого.

Наші прабабусі любили бавитись великими ґудзиками на 4 дірки. 

А ще гудзики колекціонують приватні особи, зокрема шанувальники історії моди, та є чимало унікальних екзамплярів і в музеях світу: Швеції, США, Польщі та Чехії. Одна з найбільших приватних колекцій, вважають, належить американцю Стівенсу, що проживає в містечку Бішопвіль (штат Південна Кароліна). Свою колекцію він почав збирати ще в 1983-му році. За іншими даними, найзначнішу колекцію ґудзиків у світі (близько 100.000 примірників) зібрали в іншому американському місті - Нью-Джерсі.

Бібліотекарі розповідали про те, чому ґудзики на чоловічих сорочках пришиті справа, а на жіночих - зліва? Так от, відмінність між чоловічими і жіночими сорочками з'явилася ще в XIII столітті, коли винайшли самі ґудзики. Багаті жінки мали прислугу - дівчат, які кожен день їх одягали. Саме тому на жіночих сорочках ґудзики на лівій стороні: щоб служниць було зручніше їх застібати (якщо врахувати, що більшість людей - правші). У той час як чоловіки одягалися самі, тому ґудзики зробили на правій стороні, щоб їх зручніше було застібати самостійно. Старші користувачі дізналися, буває й так, що гарні ґудзики хтось знаходить і залишає собі "на щастя" або й збирає цілу колекцію. Так, приміром, герой роману Юрія Винничука "Цензор снів" мав таке велике захоплення - він потайки відрізав ґудзики з одягу відомих людей, пришивав до них папірчики із написом, кому цей ґудзик належав і коли було його знайдено та тримав свою колекцію в коробочці, якою вельми пишався.

 

 З гудзиків майстри роблять багато цікавих різноманітних аплікацій, оздоблень, картин...