Нині складно назвати барда, поета, виконавця, який міг би позмагатися з ним в популярності. Він пробуджував у наших душах те, що ми вже відчували, але не наважувалися тоді зрозуміти. Висоцький був далеким від псевдоестетизму, він змушував нас розрізняти добро й зло, згадувати такі призабуті поняття, як совість, честь, чесність, дружба. Адже кожна його пісня була неабияким вчинком, гострим ножем серед всезагального славослов’я та словоблуддя. Чого ж дивуватися, коли своїми піснями поет «розрізав» натовп на дві половини — на друзів і ворогів? Одні вважали його кумиром, талантом, навіть генієм; інші — нездарою, який «клепає брудні пісеньки, що підривають державні підвалини». Але в кожного з нас — свій Висоцький.
28 січня 2017 року в літературно-мистецькому салоні "Грінівська вітальня" відбувся вечір
"За меня другие
отпоют все песни...",
присвячений дню народження цього легендарного актора, поета, музиканта. Ідею сценарію під такою назвою запропонував наш постійний друг бібліотеки - київський музикант Сергій Бондарчук. До нього приєдналися гітаристи Руслан Іщенко, Георгій Майоренко та Руслан Сухомлин.
Замість запланованого півторагодинного часу, вечір тривав близько п'яти годин! І кожен бажаючий говорив про "свого" Висоцького, згадували його київські корені. До речі, цікаві архівні матеріали, екслібриси, платівки, поетичні вирізки із газет радянських часів були представлені на книжковій ілюстрованій виставці "Голос як легенда". З Києвом його поєднують родинні зв’язки. В українській столиці мешкали дідусь та бабуся, тут народився його батько Семен Висоцький, у театрі імені Лесі Українки працювала перша дружина Ізольда Жукова. Сам Володимир Висоцький не раз бував у Києві: зупинявся у родичів на вулицях Воровського та Івана Франка, прогулювався Хрещатиком.
Висоцький написав близько 700 пісень і віршів, з великим успіхом гастролював у СРСР і за кордоном. Самостійно й у співавторстві створив кілька прозаїчних творів. Як актор зіграв близько тридцяти ролей у фільмах, зокрема «Місце зустрічі змінити не можна», «Вертикаль»). Особливо прославився виконанням своїх авторських пісень під акустичну гітару. У роки суворої цензури він зачіпав цілу низку заборонених тем, через що і сам багато в чому був під забороною, — в радянські часи його записи розповсюджувалися майже виключно на магнітоальбомах, йому забороняли зніматися у багатьох фільмах, а виїзд за кордон став можливим тільки завдяки активним діям дружини — французької актриси Марини Владі.
Постать В.Висоцького і сьогодні дуже актуальна і близька багатьом свідомим громадянам.
Іменем Висоцького названо стільки вулиць, будинків, бульварів і набережних, а також, звичайно, гірських піків і каньйонів, що їх складно порахувати. Є навіть астероїд «Владвисоцький». А вже скільки написано книг і знято фільмів про його життя — страшно уявити! І їх кількість з кожним роком все зростає...
... ось частина глядачів-прихильників авторської пісні,
які встигли "уміститися і згрупуватися" на загальне фото!
Далі буде...
Слідкуйте!
