"Хмар-арт" Бориса Кононенка (Бі Гуко)

З великим успіхом проходить художня виставка митця, фотографа, поета Бориса Кононенка (Бі Гуко)

"Плавець місячної ночі"

в Центрі творчості імені Олексія Дурмасенка "Корчуватий АРТ" при бібліотеці.
22 жовтня відбулася друга зустріч з автором. Борис Іванович розповів про свої творчі пошуки, читав вірші, розказував цікаві історії біографії.
Народився у Станіславі, тепер Івано-Франківськ. З 1964 почав творчо працювати у живописі, літературі і, пізніше, в художній фотографії.
 Спостерігаючи за хмарами, - каже митець, ми часто бачимо, як серед мінливості форм виникають силуети високих гір, глибоких ущелин, замків, невідомих тварин, людей, казкових істот тощо. Образи швидко зникають, але художник може зафіксувати їх і, залежно від своїх уподобань, розвинути у твори мистецтва. Образи можна помітити не тільки в хмарах, а будь-де, у різних утвореннях природи – скелях, деревах, калюжах, морозних узорах, розрізах каменів, а також у витворах людей, над якими попрацювала природа за допомогою сонця, вітру, дощу та ін. чинників – хоча б на старих парканах чи облуплених стінах будинків.
Саме на такі стіни звертав увагу своїх учнів Леонардо да Вінчі. Ті висміювали дивакуватість свого вчителя, але деякі художники, особливо наступних поколінь, свідомо чи інтуїтивно застосовували його метод, розвиваючи свою уяву. Хто ж найбільше використовував цей метод, хто був предтечею хмар-арту? Це, насамперед, Ф. Гойя, а ще В. Блейк, М. Чурльоніс, С. Далі, М. Ернст, Л. Вайда, О. Редон, В. Чорноволенко, Ерзя та ін. Не можу обминути і художників, які часто змальовували хмари: В. Тернер, Дж. Констебль, С. Палмер, М. Волошин, М. Реріх та ін. Серед сучасників мені відомі двоє: Н. Якимова (Москва) і М. Сиротенко (Київ).
Хмар-арт є своєрідним анти-абстракціонізмом, бо якщо абстракціонізм перетворює реальність у плями, то хмар-арт навпаки – плями у реальність. Плями розповсюджені по різних об’єктах – звідси і різноманітні техніки, матеріали. Помічаючи образи у лініях дерева, на дошці чи фанері, ми можемо безпосередньо на ній же малювати. Такий вид хмар-арту я назвав «фан-фан» (фантастична фанера). Стіну будинку ми не можемо забрати у майстерню, але можемо сфотографувати і малювати на збільшеній фотографії. Цей вид – «фан-фо» (фантастична фотографія). Може бути ще «мета-метал» (метафоричний метал) та ін.
Можна самому створювати «хмари» пластичною масою, накладаючи її на картон, потім працювати фарбами. Це – синтез скульптури і живопису.
Хмар-арт – це не тільки нові форми, але й новий зміст. Він кличе від побутовості, повсякденності до розширення часових і просторових рамок, до хмарних і позахмарних висот.