"Від пташиного дзьоба до марлевої пов’язки" - історія виникнення медичної маски

"Твоя маска захищає мене, моя маска захищає тебе" - ось головний принцип маски 2020 року. Наш допис буде довгим, пізнавальним і присвячений історії виникнення санітарної маски. Маска – це обов’язковий атрибут, без якого вже не вийти на вулицю. Але як та коли вона з’явилася? Зануримося трохи в історію виникнення медичної маски того вигляду, який маємо зараз. Одразу скажемо, що перші сучасні прототипи виникли не надто давно – аж наприкінці 19 століття. А в середньовічній Європі епідеміолога, основним обов'язком якого було лікування хворих бубонною чумою, або «чорної смертю», називали чумний доктор, або лікар чуми. Незважаючи на те, що чумні доктора робили потрібну і невдячну роботу, постійно ризикуючи своїми життями, проте вони наводили жах на місцеве населення. Адже зустріч з ним говорила про те, що поруч оселилася Чорна Смерть.

Костюм чумного доктора. Перші захисні маски для обличчя почали одягати під час пандемії бубонної чуми у Середньовіччя. Костюм чумного лікаря з’явився у 17 століття. Вважається, що його винайшов французький лікар Шарль Де Лорм у 1619 році. Костюм складався з довгого шкіряного плаща, шкіряних рукавиць, шкіряних брюк та капелюха з широкими полями. Усе це вкривали воском чи жиром. Завершувала костюм лікаря шкіряна маска із пташиним дзьобом. Дізнатися в незнайомцеві цілителя чуми не становить великої проблеми. Цьому сприяв його видатний костюм, який сміливо можна назвати першою медичної уніформою. Справа в тому, що  лікарі того часу вже припускали, що зараження чумою відбувається під час фізичного контакту, через одяг і постільну білизну. На підставі цих уявлень і виник один з найбільш неординарних образів середньовіччя - костюм Чумного доктора. Щоб відвідувати хворих під час чуми, лікарі зобов'язані були носити спеціальний одяг, зроблену з оглядкою на шкіряний обладунок легкої піхоти. Вважалося, що маска з дзьобом, що надає доктору вид давньоєгипетського божества, відлякує хворобу. Але у дзьоба була і функціональне навантаження: він захищав лікаря від «хвороботворного запаху», тобто був прообразом сучасних респіраторів. Дзьоб, або його кінчик, були заповнені сильно пахнуть лікарськими травами, які полегшували дихання при постійному чумному смороді. Крім того, доктор поміщав ладан на спеціальній губці в ніздрі і вуха. Щоб він сам не задихнувся від усього цього букета запахів, в дзьобі були два невеликих вентиляційних отвори. Як і протигази двадцятого століття, маска мала скляні вставки, що захищають очі. Довгополий чорний капелюх вказував на статус лікаря. Довгий плащ, просочений воском, і шкіряний або промаслений одяг з щільної тканини були потрібні для уникнення фізичного контакту з тілами інфікованих людей і трупами. Тростиною (або дерев'яною палицею) вони пересували мертві тіла. Лікування заражених чумою проводилося емпіричним методом (метод проб і помилок). У справу йшли п'явки, сушені ящірки, розтин і припікання чумних наривів, кровопускання і інші народні засоби. У будь-якому випадку смертність під час епідемії чуми досягала 90%, тому гірше від їх методів лікування точно не ставало. Найвідомішим чумним доктором був Мішель де Нострадам (фр. Michel de Nostredame), більш відомий як провісник Нострадамус. Його сім'я померла під час однієї з епідемій і Мішель вирішив стати лікарем, щоб знайти спосіб лікування чуми.  (Джерело тут:)

  Пташині дзьоби Середньовіччя. 

Ліки та вдала операція – це ще не все. У 19 столітті одночасно декілька лікарів у різних країнах зрозуміли, що для ефективного лікування недостатньо просто прописати ліки чи зробити операцію. Те, що вилітає з носа чи рота лікаря під час розмов, розпоряджень персоналу, чхання, кашля, може призвести до смерті пацієнта. А це означає, що треба обличчя чимось закривати. Наприкінці 19 століття в університеті німецького міста Бреслау (нині це польський Вроцлав) кафедру гігієни очолював професор Карл Флюгге. Він марив ідеєю, що інфекція може розповсюджуватися повітряно-краплинним шляхом. Хоча колеги по університету не поділяли думку професора. 

Тоді ж в університетській клініці Бреслау працював хірург Ян Микулич-Радецьки. За порадою свого американського друга, головного хірурга госпіталю в Балтіморі Вільяма Холстеда, він почав оперувати в гумових рукавичках для запобігання післяопераційного сепсису. 
Але одного разу його пацієнт помер від зараження крові після вдалої операції. Ефективність рукавичок піддалася серйозному сумніву. Намагаючись розібратися в причині смерті пацієнта, Микулич поділився сумнівами з вищезгаданим Карлом Флюгге. І Флюгге знайшов причину. Виявилося, що фатальна інфекція потрапила в організм пацієнта разом з бризками з носоглотки лікаря. Тоді було вирішено всім, хто проводить операцію, прикривати рот і ніс марлевою пов'язкою. Так була створена перша медична маска. День народження медичної маски, з якого почалася нова ера в хірургії - 1 березня 1897 року. В той день в клініці університету Бреслау пройшла перша операція під керівництвом, яку проводила бригада в масках і рукавичках.

«Іспанка» та Перша світова війна.

Під час Першої світової війни вологою марлевою пов'язкою пробували захистити легені від бойових газів. Запозичили цей дешевий аналог протигаза у шахтарів, які протягом кількох століть так захищали легені від пилу. Хоча самі шахтарі у більшості нехтували прототипами сучасних респіраторів. Вони, хоча й добре захищали, але дихати через них було дійсно важко. Також лікарі постійно працювали у марлевих пов’язках під час лікування постраждалих у війні, а ще при контакті із хворими на іспанський грип. Вже після епідемії «іспанки» маска остаточно стала невід’ємною частиною одягу медика.

А сучасний респіратор, або маска №95, був створений у США в 70-ті роки. У лікарні такі маски потрапили вже в 90-ті роки з появою стійкого до ліків туберкульозу.

Винахід китайського лікаря.

Паралельно на початку 20 століття почали застосовувати марлеві пов’язки у Китаї, а саме у 1910 році. Тоді у північній частині Китаю (Манчжурія) стався спалах легеневої чуми. Китайський епідеміолог Ву Ліен-Те (Wu Lien Teh) з’ясував, що цей вид чуми передається не через бліх, а повітряно-крапельним шляхом. Він тоді до марлевої маски додав ще бавовну.

Згодом виявилося, що маска захищає при контакті з зараженими чумою. Хоча спочатку деякі лікарі висміяли такий винахід, вони довели свою неправоту смертю від чуми.

Сучасний стан: Довгий час маска була невід’ємним атрибутом у країнах Азії, де дуже висока щільність населення. Але з початком пандемії коронавірусу в усьому світі люди не виходять з дому, не одягнувши маску. Дівчата по всьому світу вирішили запустити щось на зразок челенджу з хештегом #maskmakeup. Вони включають маски в свій образ і макіяж або малюють їх на своєму обличчі - без різниці в якому вигляді буде присутній медична маска, головне, щоб вона була. Таким чином дівчата закликають людей піклуватися про свою безпеку та безпеку інших і залишатися вдома.

 
Звичайна медична маска тепер одноразова, виробляється з синтетичних нетканинних матеріалів. Але окрім неї існують тисячі масок різних форм, дизайнів та кольорів: зі смайликами, квіточками, стразами, шипами та навіть, кумедно-позитивні... 

А ось наша колега, провідний  бібліограф Олена Гейко, під час карантину займається виготовленням авторських саморобних масок для своєї родини, друзів, знайомих. До речі, вона надихнула мене написати про історичний екскурс медичної маски, про цю актуальну і потрібну тему. Дякую Олені Петрівні за ідею і люб'язно надані приватні світлини з власного  архіву.

Підсумовуючи свою розповідь, хочу звернути увагу на те, що історія постійно нас вчить, але людство вперто не робить ніяких висновків і не хоче навчитися жити в гармонії з природою і Всесвітом. Весь час шкодить собі і майбутнім поколінням. Печально...  

А ми побажаємо вам: 
"Бувайте здорові і бережіть себе, своїх рідних, 
друзів, колег і "всіх-всіх-всіх!" (як заповідав нам дядечко А.Мілн)