«Минувшини чорні рядки і пам’яті світла скорбота» - цикл патріотичних заходів

"Ні труни, ні хрестів І ні тризни!
Прямо в яму, на віки-віків!
Чорна сповідь моєї Вітчизни
І її затамований гнів..."
А. Листопад

Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки 20 сторіччя. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України. Голодомор - геноцид українського народу! Штучний, масовий голод, створений керівництвом СРСР, через який загинули мільйони людей та упродовж десятиліть замовчувався радянською владою....

Пам'ятаймо!

З 22 по 25 листопада 2017 року в бібліотеці відбувся цикл патріотичних заходів «Минувшини чорні рядки і пам’яті світла скорбота», приурочених до трагічних подій нашої історії ХХ століття.

 25.11.2017 запалили свічку на вікні... 

Приспустили прапор при вході до бібліотеки...

 Підготували ілюстровану 
книжкову виставку-реквієм 

"В руках, що виростили хліб, не залишили і зернини..."

 Відвідувачі дізналися, що загальні демографічні втрати від Голодомору 1932-1933 років в Україні становлять 4,6 млн. осіб, зокрема 3,5 млн. через катастрофічне підвищення рівня смертності та 1,1 млн. внаслідок падіння народжуваності. Найбільше постраждали від Голодомору діти та літні люди.


Для нових користувачів проводили розгорнуті екскурсії по бібліотеці, знайомство з Меморіальною стіною пам'яті імені Олексія Дурмасенка, бесіди в музейній кімнаті Олександра Гріна біля експозицій з архівними публікаціями та листуванням Ніни Грін в 1950-х роках 20 століття. Розповідали про окрему долю звичайної жінки, вдови письменника Олександра Гріна - Ніни Миколаївни Грін, яка потрапила в жернова сталінських репресій, отримала 10 жахливих років таборів (з 1946 по 1956 роки!), але наперекір всьому вистояла і продовжувала боротися проти системи.

 

 

Молоде покоління повинно знати і завжди пам'ятати, 

якою ціною здобувається 

свобода, воля, незалежність...

Голодомор

Ти кажеш не було голодомору?
І не було голодного села?
А бачив ти в селі пусту комору,
З якої зерно вимили до тла?
Як навіть вариво виймали з печі
І забирали прямо із горшків,
Окрайці виривали з рук малечі
І з торбинок нужденних стариків?
Ти кажеш, не було голодомору?
Чому ж тоді, як був і урожай,
Усе суціль викачували з двору.
-Греби, нічого людям не лишай!..
Я бачив сам у ту зловісну пору
І пухлих, і померлих на шляхах.
І досі ще стоять мені в очах…
А кажеш – не було голодомору!

Д. Білоус