17 серпня 2015 року у рамках Програми "Пам'ятати. Відродити. Зберегти." та на виконання Указу Президента України № 69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції
гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні»
бібліотекарями спільно з активними користувачами було проведено акцію
"Герої не вмирають.
Просто йдуть з Майдану – в небо.
Просто йдуть з Майдану – в небо.
В лицарі – зі смерті."
пам'ятника Героям Небесної сотні. Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.
У жалобі схилимо голови.
У жалобі схилимо голови.
Вони згасли як зорі...
Ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття.
Розпочали акцію з хвилини мовчання та запалили свічку...
Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами, мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну. Ось вони перед вами, Герої Небесної сотні.
Під прапором стояли – під прапором й спочили.
Прийми, о Господи, своїх синів!
За України волю їх убили
В шалений жар тривожних днів...
Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі. Люди висвітлюють свої почуття через картини, пісні, вірші. Ось і наші діти також долучилися до цієї доброчинної справи, підготували паперових голубів миру, принесли власноруч виготовлені патріотичні картини. Всі бажаючи залишили творчий "автограф" на асфальті зі словами
"Низький уклін вам, Герої!
З пошаною - бібліотека №15."
З пошаною - бібліотека №15."
Зважаючи на вкрай непросту ситуацію, в якій перебуває наша держава, надзвичайно важливим є формування у дітей відчуття приналежності до України, особистої відповідальності за долю держави й українського народу, виховання поваги до державних символів, шанобливого ставлення до традицій і культури представників усіх національностей, що населяють нашу державу.
По закінченні була "вільна хвилинка",
де ми пригощали дітей печивом, цукерками, солодкою водою.
"Щемить у грудях, і душа болить
За долю мого рідного народу.
Але у серці іскра ще горить,
І не втрачаю віру у свободу."