Відкриття Меморіальної стіни пам'яті у Бібліотеці №15

Герої не вмирають, а живуть в серцях народу України!
Альоша вирушив у путь — на вічний захист Батьківщини...
Олег Дурмасенко (батько воїна).

14 березня 2015 року в бібліотеці № 15 Голосіївської ЦБС м. Києва відбулося урочисте відкриття Меморіальної стіни пам'яті загиблого у АТО кіборга із позивним "Динамо" Олексія Дурмасенка. Ініціатором створення Меморіальної стіни пам'яті Олексія Дурмасенка при бібліотечному Арт-Центрові "Корчуватий" став художник та організатор цього проекту Олег Дурмасенко (творчий псевдонім Гліб Гржибовський) одразу після трагічної загибелі в АТО свого сина. За дуже короткий термін (близько двох місяців) в результаті спільних зусиль батька, колективу бібліотеки №15, друзів-бійців, родичів загиблого та однодумців цей проект вдалося втілити у життя...

Розпочали захід із вшанування усіх загиблих воїнів-захисників, які полягли за вільну Україну, за її світле майбутнє, які віддали найцінніше за нашу свободу — своє життя... На відкриття завітали багато гостей — це, у першу чергу — представники бібліотечної системи району: головний спеціаліст по зв'язках із громадкістю — Зоя Логвиненко, бібліотекар ЦБС Ніна Локоть, завідуюча БСЧ "Чапаєвка" — Любов Калюжна зі своїм чоловіком та онуком Михайликом, громадськість району, друзі та родичі загиблого бійця, воїни АТО, члени інвалідської організації "Ми духом незламні", волонтери, переселенці з Криму та Донецького регіону, вчителі шкіл, художники, митці, письменники та поети... Багато людей прийшли вперше. Відрадно, що були родини із малими дітками, учні середніх та старших класів, студенти. Всі, хто вболіває за долю майбутнього нашої держави. Захід, який ми планували провести за годину, тривав майже п'ять годин! Згадували про Альошу, його дитинство, шкільні роки, розвиток талантів (спортивних та художніх!). Присутні із цікавістю переглядали експозиції меморіальної стіни, особисті речі Олексія, його дипломи, нагороди, військову амуніцію...
Виступаючі ділилися спогадами, роздумами та висловлювали свої думки не тільки із приводу загибелі Олексія Дурмасенка... Лейтмотивом звучала думка про те, що усі ті не декларативні, а реальні позитивні досягнення і надбання, які має зараз наша Україна, починаючи від галузі культури і закінчуючи організацією спротиву діям російських окупантів на сході нашої держави, є результатом виключно так званої приватної ініціативи (окремих громадян, волонтерів, добровольців), а не дій чиновників і державотворців, які розпоряджаюся наявними державними ресурсами і чиїми прямими обов'язками та функціями і є вирішення подібних питань.

На заході були присутні журналісти двох шанованих телеканалів — "5 канал" та "Київ".

Виступає Андрій Дащенко — голова Голосіївського районного осередку Центру координації та допомоги бійцям та пораненим в ході АТО

Зі спогадами про бойового побратима Олексія виступає друг, боєць, кіборг — Олег Левенчук.

Ще один бойовий друг Олексія, кіборг 93 бригади ЗСУ — Іван Черниш, який, не дивлячись на поранення та фізичний біль, знайшов у собі сили та час прийти і вшанувати пам'ять свого товариша, висловити слова підтримки його батькові...

Директор гімназії "Потенціал", яку закінчив Олексій Дурмасенко — Малішевська Алла Петрівна розповіла про шкільні роки Олексія, про його таланти, товариські та людські якості, постійну потребу в справедливості, щирості та вірності. Альошка любив красу в усьому, був талановитим дизайнером, флористом, дуже любив природу та умів бачити красу в навколишьому світі. Він гарно вчився, подавав великі надії на майбутнє у спорті, мистецтві, дуже любив українську сучасну музику.

Після школи Альоша продовжив своє навчання в Київському Державному інституті декоративно-прикладного мистецтва імені Михайла Бойчука, на факультеті дизайну. Зі словом спогадів про студента виступив декан цього факультету — Петро Павлович Добровольський.

Алла Державіна — громадський діяч, представник Громадської організації Ради Майдану, поетеса.

Леонтович Олена Василівна — письменниця, перекладач, член Всеукраїнського Жіночого Товариства Олени Бесараб — Олени Теліги

Юрій Петрович Дрюченко — магістр образотворчого мистецтва, член Національної Спілки художників України.

Фото на пам'ять із воїном АТО Олегом Левенчуком та інтерв'ю Олега Дурмасенка для телебачення...

Художник Олег Дурмасенко (Гліб Гржибовський) знайомить присутніх зі своєю новою роботою — "Повернення Героя", яку присвятив своєму загиблому сину Олексію. Цю роботу він задумав ще за життя Альоші, радився з ним, дуже хотів завершити її раніше... Але життя повернулося інакше. У даному варіанті він показав Альошу в образі янгола-захисника Вітчизни, який спускається з неба і долає все те зло, що принесли на нашу рідну землю російські загарбники і терористи. Картина справила на присутніх дуже сильне враження! Люди не могли стримувати сліз, дивлячись на талант та відданість батька, його любов та щире бажання увіковічити таким чином пам'ять про рідного сина...

Протягом усього заходу в залі відбувався перегляд відеофільму "Наш Альоша" про довоєнне буденне і початок воєнного життя Олексія, його стосунки із рідними, дозвілля та проводи в зону АТО... Звучала його улюблена музика. Створення фільму стало жестом посильної підтримки рідних і близьких Олексія з боку постійного партнера, друга бібліотеки, співорганізатора літературно-мистецького салону "Грінівська вітальня", поета та відеооператора Миколи Шошанні.

У числі тих людей, які прийшли вшанувати пам'ять загиблого бійця, була і письменниця, директор, дійсний член Міжнародної Академії культури безпеки, екології та здоров'я Науково-дослідного Інституту нової людини - Данилова Тетяна Михайлівна. Вона презентувала свою нову книгу "Небесная сотня". Герои не умирают!" Тетяна Михайлівна розповіла, як вона працювала над цим виданням, в даний час закінчує підготовку до другого тому книги і пообіцяла, що в ньому обов'язково буде сторінка, присвячена Олексію Дурмасенку. Це видання автор подарувала батькові Олексія — Олегу Дурмасенку та бібліотеці № 15 із дарчим автографом.

Щира подяка усім, хто у різних формах допомагав втілити у життя ідею створення Меморіальної стіни пам'яті у Бібліотеці №15, у першу чергу ініціатору цього проекту — Олегу Дурмасенку. Щира подяка усім, хто відгукнувся на цю важливу для Голосіївського району і Києва подію і хто у день відкриття знайшов можливість і час особистою присутністю вшанувати пам'ять захисників, які загинули за незалежність нашої України!



Ще маленький штрих із категорії констатації фактів. Бібліотека №15 ЦБС Голосіївського району м. Києва стала першою у Києві, а можливо, і першою в Україні бібліотекою, у якій пам'ять про полеглих українських воїнів у війні із російськими окупантами вийшла за межі традиційних заходів та форм бібліотечної роботи і вшанована за допомогою облаштованої Меморіальної стіни із особистими речами та різноманітними документами воїна. У залі із цією Меморіальною стіною планується проводити патріотичні заходи для підростаючого покоління, відкриті уроки, екскурсії, вшанування пам'яті показом та демонстрацією реальної долі, реального подвигу на прикладі воїна Олексія Дурмасенка.

На нашу думку — це не просто втілення у життя бібліотечних інновацій та розширення бібліотечного простору, а знакова подія для усієї патріотичної громадськості Голосіївського району та Києва.
Трішки сумно, що створення Меморіальної стіни та її урочисте відкриття відбулося знову ж таки завдячуючи виключно зусиллям і так званій приватній ініціативі окремих громадян, а не чиновників. Так само, як підтримка діяльності добровольчих батальонів у війні із російськими окупантами відбувається виключно завдяки діяльності волонтерів, а не чиновників від влади.

Що можна ще констатувати? На урочистому відкритті Меморіальної стіни пам'яті від перших осіб керівництва району не було жодного представника...

Нам, бібліотекарям, залишається надіятися на те, що керівництво району серед важливих державницьких справ зі свого щільного робочого графіку зможе викроїти хоча б декілька хвилин, аби переглянути телевізійні репортажі про цю подію у сюжетах новин "5-го каналу" та телеканалу "Київ".

Відеофрагмент телевізійних новин від 5 каналу:

Відеофрагмент телевізійних новин на телеканалі "Київ":

Слава Україні!
Пошана і повага усім захисникам нашої Вітчизни!
Пошана і повага усім, хто робить конкретні справи для захисту нашої Вітчизни!
Слава і пошана усім живим і вічна слава усім полеглим героям України!!!

"Хмари любові" Творчий вечір Олександра Вороха

У переддень міжнародного жіночого свята - 8 Березня в літературно-мистецькому салоні "Грінівська вітальня" відбувся концерт київського автора-виконавця, поета, композитора 

Олександра Вороха 

з програмою 

"Хмари любові".

Олександр Ворох - лауреат і дипломант міжнародних фестивалів авторської пісні у Києві, Дніпропетровську (гран-прі), Черкасах, Гомелі, Сумах, Вінниці, дипломант престижного фестивалю "Платформа" на Мастрюківських озерах (Старий Грушинський, 2012). Був майстром та членом журі на фестивалях "Лісова фієста" (Боярка), "Острів" (Київ), Мі-Сі-Соль (Житомир), "Сонячний зайчик" (Запоріжжя), гостем на фестивалях "Тетянин день" (Вентспілс, Латвія), "Мартовский кот" (Запоріжжя), "Балаклавські канікули" (Севастополь), виступав із концертами у Києві, Дніпропетровську, Житомирі, Львові, Чернівцях, Сумах, Запоріжжі, Вінниці, Ризі, Одесі тощо сольно або в дуеті з дружиною Аліною Михайлюк. Є автором музичного проекту "Тут і зараз", директором Київського фестивалю авторскої пісні та поезії "Острів" ім. Довлєта Кєлова.

Також Олександр є частим гостем на заходах, де хочуть почути інтелектуальні пісні під гітару. Це класика авторської пісні, родзинки радянської естради,пісні з кінофільмів, українські пісні, російський рок, не кажучи вже про власні пісні.

Виступає Тетяна Доміловська.

Своєю казковою прозою ділиться Геннадій Білогорський.

Вірші читає постійна користувачка та шанувальниця 

Грінівської вітальні - педагог-філолог - 
Людмила Білогорська.

Фото на добру згадку!

"Поетична Масляна" із циклу "У родинному колі"

21 лютого в "Материнській світлиці" відбулося інтерактивне літературне дійство із циклу 

"У родинному колі" - 

"Поетична Масляна".

На свято ми запросили сімейні родини - наших постійних та нових користувачів. 

Співорганізаторами дійства були родини - Костюченко та Пилипчуків.

Для дітей була підготовлена цікава пізнавально-ігрова програма.

Ознайомлення з народознавчою книжковою виставкою:

"Зберігаємо та шануємо  

українські традиції",

продовжили аудіопрослуховуванням віршів українських класиків, 

а після - діти приймали активну участь у літературній вікторині

"Чарівний світ українського слова" 

(до Дня рідної мови).

Ця частина програми дуже сподобалась дітям, вони декламували вірші Тараса Шевченка, Лесі Українки, Марко Вовчок, Катерини  Перелісної, Дніпрової Чайки та інших.  

По закінченні всі отримали в подарунок українські книги.

"Україна у снігах, у хустках і рушниках!" 

фотосесія з елементами фольклору!

А музична частина була представлена виступом відомого молодого жіночого гурту духовної музики "Оріяна".

Дівчата в красивих українських костюмах виконали 

чудову підбірку веснянок, на тему свята Масляної 

та декілька веселих народних пісень. 

 І на завершення - всі учасники покуштували асортимент 

смачних млинців з домашнім узваром.

Щиро дякуємо нашій корчуватській громаді, юним читачам та дорослим відвідувачам, активним родинам за участь і допомогу!

А особливе слово подяки - нашому дружньому, згуртованому колективу за творчий підхід, любов до своєї справи та до людей!

Зі святом вас. Миру, спокою та благоденствія...

"Героїзм та мужність ідуть поруч" - Героям Небесної Сотні присвячується...

Під прапором стояли – під прапором й спочили.

Прийми, о Господи,

своїх синів!

За України волю 

їх убили

В шалений жар тривожних днів...

"Героїзм та мужність ідуть поруч" - 

Героям Небесної Сотні Голосієва присвячується...

http://golos.kievcity.gov.ua/content/geroyam-slava.html

Історія будь-якого народу містить періоди, дати, які є вирішальними і доленосними в його житті. Ми повинні пам’ятати і не забувати героїчні сторінки, коли проливали кров патріоти. 

Адже хто не знає минулого, той не вартий майбутнього.

3-го лютого в читальній залі бібліотеки відбувся урок патріотичного виховання для учнів середнього та старшого шкільного віку.

Школярі дізнались коротку історію розвитку подій на Майдані-2014 року, про те, як молодь піднялася проти корупційної та злочинної влади і про  те, як розгорталися події взимку  в Києві.

18-20 лютого 2014 року.

В ці доленосні дні справжні бої розгорнулися в центрі Києва - на вулицях Інститутській, Грушевського, на Європейській площі, майдані, у Маріїнському парку! Навколо вибухи, стогін, горе... 

До нас прийшла війна... Справжня кровопролитна війна. 

Нас намагалися винищити за бажання мати людську гідність і самим обирати своє життя. Настав той час, коли кожен українець мав зробити вибір: або ти станеш рабом, або будеш вільною людиною і житимеш у вільній державі.

Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця «Небесна Сотня» своїм життям викупили свободу для мільйонів українців і дає шанс збудувати нову демократичну правову державу.

Після розповіді бажаючі мали змогу ознайомитись з виставкою-реквіємом,

присвяченої захисникам Вітчизни - мужнім Героям, зокрема, і загиблим мешканцям  Голосіївського району.

Сьогодні від нашого покоління в цілому і кожного з нас зокрема, залежить чи звучатиме гордо і могутньо ім’я Україна і Український народ в третьому тисячолітті на вершинах людської цивілізації, чи кане воно у забуття, зазнавши духовної і фізичної смерті.

Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. 

Вони згасли як зорі.

"Не плач, рідна мати, син Героєм став, 

він за Україну голову поклав..."

Під такою назвою 21 лютого відбулася година пам'яті 

для всіх небайдужих користувачів.

«Небесна Сотня»… Юнаки, батьки...

Їх імена мені ніколи не забути!

Вони ж за мене полягли,

Так як і ті, що захищали Крути.

Щемить у грудях, і душа болить

За долю мого рідного народу.

Але у серці іскра ще горить,

І не втрачаю віру у свободу!

Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього 

священного вогню - частинки вічного. 

А світло цієї свічки хай буде даниною тим, 

хто навічно пішов від нас, 

хто заради торжества справедливості жертвував собою. 

Вони повинні жити в нашій пам’яті!

Люди висвітлюють свої почуття через картини, пісні, вірші.

Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози,

За ту біль, і той жаль, що я наробив.

Я ж хотів лише миру, добра і свободи…

А мене за це ворог безжалісно вбив.

Не жалій, моя нене, що я не вернуся,

Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!

Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,

Ти лишень свої очі здійми до зірок!

Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі. 

"Небесній Сотні шана й молитви,

За чисті душі, що злетіли в небо.

Їм шлях високий Боже, освяти. 

І в мирі, Господи, прийми до себе."

 Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, 

але вони вічно житимуть 
в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!»