"Невмируща краса вишиванки" - спільна акція

19 травня 2016 року в бібліотеці "Чапаєвка" сімейного читання Голосіївської ЦБС м. Києва при підтримці Библиотека 15 для детей ЦБС Голосеевского района г. Киева відбулася народознавча година, приурочена Всесвітньому дню української вишиванки. Завідуючі бібліотекою Любов Калюжна та бібліотекою №15 Алла Дубенюк в українському національному вбранні радо зустрічали маленьких читачів. В рамках цього Дня вишиванок відбулася книжкова презентація "Українські обереги, що не губляться в віках", під час якої учні ознайомились з історією цієї акції, традицією святкування, дізналися про мистецтво вишивки української сорочки. Адже сорочка втілює в собі одну з основних функцій, якої дотримувалися з давніх часів - бути оберегом, а вишиванка - це не тільки символ краси, молодості, наслідування, а й наш генетичний код. Такі спільні бібліотечні акції допомагають глибше популяризувати роботу різних бібліотек, обмінюватися досвідом та... користувачами! 

Спільні заходи наших бібліотек вже стали 

доброю традицією в Голосіївській ЦБС!

Довідка УНН-Центр: Всесвітній день вишиванки — міжнародне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. Дата проведення — щороку в третій четвер травня (будній день). Свято є самобутнім і самодостатнім, не прив'язане до жодного державного чи релігійного. У цей день кожен українець одягає вишиванку й виходить у ній на роботу, в університет, школу чи садочок. Свято проводять у 8 країнах світу: Канада, США, Італія, Німеччина, Франція, Росія, Румунія, Португалія. 
В наші дні українська вишиванка є безперечним атрибутом вишуканого смаку. Вона стильно та гармонійно поєднується як з класичним костюмом так і з повсякденним одягом. А ще нагадує, що ми - українці, пам'ятаємо та шануємо наші звичаї і традиції.

 

А в Бібліотеці №15, в "Материнській світлиці" часто відбуваються родинні народознавчі свята.

Це кімната, яка створена вже 20 років і де представлені у виставковому форматі вироби народних майстрів, вишиті рушники, картини, народний український одяг, предмети декоративно-ужиткового мистецтва. 

Постійно відбуваються заходи із циклу "У родинному колі".

"Бережи українське - носи вишиванку!"- 

ці слова Ліни Костенко стали своєрідним заповітом для всіх, 

хто шанує рідні традиції!

До речі, в цей день, 19 травня, в центрі Києва на Либідь одягли вишиванку.

https://tsn.ua/kyiv/u-centri-kiyeva-na-libid-odyagli-vishivanku-651167.html

Несподіване знайомство...

16 травня 2016 року для нас відбулося приємна і знакова подія - ми познайомились з доблесним захисником, офіцером української армії Сергієм. Він вперше знаходився на Корчуватому і коли проходив біля бібліотеки, погляд його зупинився на афіші "Центр творчості "Корчуватий АРТ" імені Олексія Дурмасенка". У відповідь на таку зацікавленість, ми запросили його до бібліотеки. Було тепле знайомство і дружнє спілкування, душевна атмосфера і домашнє частування. Сергій родом із Черкащини. Професійний військовий. Воював у Афганістані, пройшов дві війни у Чечні, зараз вже два роки захищає кордони рідної держави від російських окупантів. В Києві він перебуває на лікуванні у Центральному шпиталі після поранення та сильної контузії в зоні бойових дій... 

Коли ми ближче познайомили його з нашою діяльністю, зокрема, розповіли про творчі зустрічі в літературно-мистецькому салоні "Грінівська вітальня", очі його засвітилися, мов у дитини. Сергій виявився творчою і талановитою людиною. Він розповів, що дуже любить малювати, пише картини, грає на багатьох музичних інструментах. Далі було знайомство з бібліотекою, де колеги розповіли йому про нашу різнопланову діяльність. Сергій був дуже вражений дитячими роботами. Дізнався про те, що тут активно діють декілька тематичних залів: народознавча кімната "Материнська світлиця", музейний куточок Олександра Гріна, літературно-мистецький салон "Грінівська вітальня". 

... На молодшому відділі гостя радо зустрів Медведик-всезнайко.

Сергій відмітив, з якою любов'ю тут створені дитячі книжкові виставки, стеля, прикрашена паперовими квітками, "Куточок дитячих заморочок". Працівники цього відділу Алла Синявська та Олена Гейко ознайомили його з талантами наймолодших користувачів, розповіли про те, як дітки створюють обереги для наших захисників та передають їх волонтерам, про нашу допомогу армії у зборі пластикових кришечок для протезування бійцям, постраждалим в АТО.

У "Материнській світлиці" Сергія приємно вразили вироби народних митців, глиняні речі трипільської культури, ляльки в українському вбранні, які зробили діти-інваліди, вироби з солоного тіста, вишиті картини та рушники...

На старшому відділі дуже сподобалась інформаційна зона патріотичної тематики, яку підготували Анна Возняк та Тетяна Бутко.

Катерина Трубецька підготувала тематичну поличку, приурочену перемозі нашій співачці ДЖАМАЛІ у конкурсі Євробачення. Тут представлена пісня, яка звучала "1944", вірш-присвята та історія кримської депортації.

Але найбільше вразило нашого гостя у Центрі творчості "Корчуватий АРТ" - це "Меморіальна стіна пам'яті імені Олексія Дурмасенка". 

Завідуюча бібліотекою Алла Дубенюк розповіла про короткий, але такий яскравий життєвий героїчний шлях нашого Альоші, про те, що в особі цього молодого, відважного Героя-кіборга "Динамо" ми вшановуємо пам'ять ВСІХ полеглих воїнів за рідну землю... Наш гість був дуже вдячний за зусилля працівників, спрямовані на збереження пам'яті загиблих воїнів, за патріотичне виховання молоді на прикладі героїзму наших бійців. Відрадно було йому дізнатися, що бібліотека є комунікативним центром для теплих зустрічей та спілкування молодого покоління з українськими військовослужбовцями. Ми запевнили нашого гостя, що й надалі будемо докладати всі можливі зусилля, щоб кров, пролита нашими бійцями, стала не лише жертвою в ім'я цілістності країни, але й запорукою, яка об'єднає українську державу та українську націю.

Наостанок наша "Мама Ліда" - прибиральниця Шишко Лідія Яківна - пригостила Сергія домашньою випічкою, смаколиками, запашним зеленим чаєм, дала в дорогу гостинців. Наш герой поспішав до шпиталю, бо там знаходиться його друг і побратим, який був сильно поранений і проходив серйозне лікування. 

А фотографувала цю пам'ятну зустріч - Куць Олена!

... Ще довгий час ми  були під щемким враженням цікавого і душевного спілкування. Ми зрозуміли: наші воїни - найкращі, наша армія - безстрашна! 

Віра в нас є, Надія - з нами, а Любов допоможе здолати всі перешкоди!!! 

Пишаємось! Віримо! Переможемо!!!

"Знову Вічний вогонь обпікає серця, Знову спогад далекий приносить неспокій..." - до Дня Перемоги

І живуть у пам’яті народів

Його вірні дочки і сини,

Ті, що не вернулися з походів

Грізної, великої війни.

Їх життя, їх помисли високі,

Котрим не судилось розцвісти,

Закликають мир ясний і спокій,

Як зіницю ока, берегти.

В. Симоненко

ХХІ століття...

 Усе далі й далі відходять грізні роки Другої світової війни. Але кожного року 9 травня ми відзначаємо День перемоги, і ніколи не згасне пам'ять про всіх тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для нашого щастя. Сьогодні ми дивимося на війну іншими очима. Практично кожного торкнулася війна на сході нашої України. Чи могли українці подумати, що колишній союзник зможе так підступно напасти на нашу країну? Чи думали колись наші сивочолі ветерани, що доведеться на війну відправляти своїх синів, внуків, правнуків? І найстрашніше – одержувати похоронки…

До Дня Перемоги в бібліотеці відбувся перегляд літератури 

"Знову Вічний вогонь обпікає серця,

Знову спогад далекий приносить неспокій..."

Бібліотекарі підготували виставкову експозицію археологічних воєнних речей «Шляхами війни та болю...» , знайдених читачами-краєзнавцями на нашій Корчуватській стражденній землі. Була проведена краєзнавча година пам'яті для школярів: "Пояс бойової слави - Жуків острів" за одноіменною книгою. 
Діти дізнались, що в 1943 році на Жуковому острові відбувалися запеклі бої з фашистами, Дніпро було червоного кольору від крові загиблих солдат.
Краєзнавча година пам'яті (із книги):
"Під час київської наступальної операції восени 1943 року на Козачий, Ольжин та Жуків острови висадились, зазнавши великих втрат, підрозділи 136-ї стрілецької дивізії. В одному з батальйонів із 800 бійців живими залишились тільки п'ятеро... Розширюючи плацдарм, 269-му полку 36-ї стрілецької дивізії під командуванням С.Ф.Проценка вдалося закріпитися на правому березі, перерізати Обухівське шосе в районі нинішньої Чапаєвки і перешкодити ворогові перекинути підкріплення з Букринського плацдарму. За форсування Дніпра, військову майстерність і особисту відвагу С.Проценку було присвоєно Героя радянського Союзу. Загинув у подальших боях, похований у Парку Слави. В 70-х роках ХХ століття відбулося перепоховання останків воїнів, які полягли на Козачому острові.  
У форсуванні Дніпра в районі Жукового острова та у визволенні Києва брали активну участь молоді хлопці з Труханового острова - Олексій Стахорський та Михайло Внуков. На початку осені 1943 року вони втекли з окупованого острова до Броварського лісу назустріч підрозділам Червоної армії. Згодом стають розвідниками 1318-го полку 163-ї стрілецької дивізії.  "8 вересня  дивізія остаточно звільнила від фашистів лівий берег Дніпра в районі Києва. 1318-й полк отримав завдання форсувати Дніпро в районі Жукового острова. Стахорський і Внуков добре знали ці місця й допомагали обрати найбільш зручні переправи. Бої на Жуковому острові тривали чотири доби...  Друзі-труханівці"вдруге подолали Дніпро, потім мужньо і винахідливо  воювали на Лютізькому плацдармі. В боях за село Гута Межигірська Стахорський та Внуков відзначились особисто. 29 жовтня 1943 року обом було присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу."

На виставці експонуються  бойові та особисті речі наших воїнів та німецьких солдат. Ці артефакти принесли до бібліотеки наші користувачі. І до цього часу любителі-краєзнавці знаходять в землі залишки минулої війни...
Тут представлено протитанкові патрони, осколок від бойового снаряду 152 калібру, гільзи від гвинтівки "мосіна" та німецького карабіну К-98, авіаційний патрон 20 мм гармати MG-FF від німецького літака, гільзи від сигнальної ракетниці,  планки від набоїв німецьких карабінів, шрапнель від німецьких снарядів, "рубашка" від ручної гранати, а також гудзики від одягу фашистських солдат, пілотка радянського воїна.

У школярів-хлопчиків викликали жвавий інтерес книги-раритети:

1. Я. Каплунов. Три секрета. Беседы о практике пистолетной стрельбы. - Военное издательство Министерства Вооруженных Сил Союза ССР, Москва, 1948. - 51 с.

2.  Стихи советских поэтов. - Военное издательство Министерства Вооруженных Сил Союза ССР, Москва, 1948.- 64 с. 

9 травня – це перемога всього українського народу у битві за своє життя, пам’ять про світлі подвиги і трагічні жертви.

Слава Ветеранам! 

Воїнам АТО! 

Українським Воїнам усіх поколінь і усіх часів!

• 1
• 2
• 3
• 4
• 5

"Благословенна будь, Матусенько моя!"

В Твоїх обіймах, Матінко моя,

дитиною я перші сни ловила...

 

Ось такими поетичними рядками поетеси Уляни Кравченко 

6 травня 2016 року розпочалася в бібліотеці літературно-поетична година 

"Благословенна будь, Матусенько моя!", 

присвячена чудовому святу Весни - Дню Матері! Недаремно відзначення такого свята припадає на травень, коли навколо все оживає, буяють квіти і співають солов'ї - саме пробудження в природі після довгого зимового періоду благословляє вшановувати Матір. Для кожної свідомої людини це слово означає Божественне поняття - рідна Матусенька, Жінка-Берегиня, захисниця роду і творець майбутнього покоління! В цьому році ми відзначаємо його 8 травня. Чудовий збіг багатьох травневих свят в одному тижні: Великдень, День пам'яті і примирення, поминальні дні, День Перемоги...

 Завідуюча Бібліотекою Дубенюк Алла розпочала зустріч з привітального слова...

"Є у кожної дитини матінка єдина.

Та, що любить нас і дбає, розуму навчає.

Є у кожної дитини, навіть сиротини,

Наша мати солов'їна – рідна Україна.

І у кожному серденьку є і буде жити

Божа Мати – наша Ненька, 

Мати всього світу!"

...і короткої інформації про історію виникнення цього свята. День Матері започаткувала американка Анна Джарвіс 1910 року. Вона втратила матір, смерть якої була несподіваною і передчасною. Анна не могла змиритися із душевним болем і звернулася до президента Америки із пропозицією раз на рік, навесні, вшановувати матір. Пізніше це свято почали відзначати у Данії, Чехословаччині, Швеції. В Україні це свято відзначилось уперше 1929 року у Львові. Тепер День Матері святкують по всій Україні.

Далі присутні учні молодшого та старшого віку переглянули літературу, ознайомились з поетичними збірками відомих українських поетів та письменників, які з великою любов'ю оспівували святе для кожного поняття - Матір! Це Ірина Жиленко, Леся Храплива, Маркіян Людкевич, Степан Олійник, Тамара Коломієць та багато інших...

 

"Ти мені читаєш книжку, 

хочеш розуму навчити.

Ляжу спати – ходиш нишком, 

все боїшся розбудити.

Захворію хоч легенько – цілу ніч не будеш спати.

Тож дозволь тебе, рідненька, за усе поцілувати".

Діти створювали невеличкі дарунки-листівки для своїх матусь, 

читали вголос вірші, 

розігрували конкурси і вікторини.

Було весело і святково!

"Ти навчаєш нас жити за законами Любові і Правди. 

Ти допомагаєш нам на складних дорогах життя, оберігаєш від біди. 

І ми вклоняємося перед любов'ю і добротою, 

перед мужністю і ніжністю твоєю!"