Знову ранок першого вересневого дня повниться мелодійними звуками шкільного дзвоника. Знову вулиці міст і сіл розквітають від дитячого щебету, юнацьких посмішок та чарівної хуртовини осінніх айстр.
Це наш край, наша держава зустрічають
День знань -
справжнє всенародне свято мудрості, доброти і людяності!
Так сталось, що на перехресті доль поєднались дві давні професії – вчитель і бібліотекар. Обидві покликані дібрати ключик до кожного дитячого серця і бути поводирем у храмі людського духу. Адже, дитячий талант як квітка, розцвітає там, де її леліють, оберігають, де про неї турбуються і підтримують. Дитина через книгу пізнає світ, реалізовує свої творчі потреби, естетичні та літературні уподобання. Адже, дитяча література живить розум, уяву дитини, відкриває їй нові світи та є могутнім засобом особистого духовного розвитку. Зусилля бібліотекарів спрямовані на те, щоб маленький читач відвідував бібліотеку не тільки як місце обміну книжок, а як храм знань і мудрих думок, а читання стало б для нього творчим процесом.Відчуття, які виникають першого вересня, не можливо порівняти ні з якими іншими відчуттями з нашого дитинства. День знань завжди відрізняється яскравістю вражень і нових переживань, нових надій і несподіваних зустрічей.
Наша бібліотека також радісно чекає на юних відвідувачів
і гостинно відчиняє двері!
"Книги дружать з дітворою,
Полюби їх у житті -
І улюблені герої
Будуть друзями в путі!"
До цього свята було підготовлено ілюстровану книжкову виставку для наймолодших школярів "Знов стартує рік навчальний!".Для учнів 3-5 класів відбулася екскурсія "Ми йдемо в бібліотеку, там книжки чекають нас!"
А учні 6-7 класів ознайомились з Меморіальною стіною пам'яті імені Олексія Дурмасенка і також для них відбулася патріотично-виховна година "Ідуть Герої в небеса...".
Зона WI-FI в бібліотеці -
зона вільного доступу до Інтернету без паролів та обмежень.
Біля Меморіальної стіни пам'яті Олексія Дурмасенка.
Коротка історія про День Знань:
Офіційно цей день був затверджений Верховною радою СРСР 1 вересня 1984 року. В школах проводять урочисті заходи, студентам вручають студентські квитки. Але так було не завжди.
Ще на початку 20 століття 70% населення Землі було зовсім або частково неграмотними.
«Педагогом» в Давньому Римі називали рабів знатних римлян, котрі супроводжували до школи та прислуговували їх дітям. Першим «штатним» педагогом був Марк Фабій Квінті Ліан (бл. 35-96 рр.), якій одержував платню з імперської казни, навчав юнаків-патриціїв ораторського мистецтва. В епоху Відродження (XV-XVI ст.) почала докорінно змінюватись система освіти. Поступово виникали школи гуманістичного спрямування. Але жінки загальну освіту не отримували.
Великий вклад в освіту Русі внесли болгарські ченці Кирило та Мефодій (X ст.), запровадивши кирилицю – старослов’янську абетку. Лаври та монастирі стали центрами навчання. Центром розвитку системи освіти України в XVI-XVII ст. стала Києво-Могилянська академія.
Поряд з навчально-освітніми закладами, які становили гордість нації, народ України створював свою педагогіку – козацьку. Як зазначається в концепції української козацької педагогіки «ідейно-моральний і емоціонально-естетичний потенціал козацької виховної мудрості втілюють у собі національну психологію, характер, правосвідомість, мораль та інші компоненти національної свідомості, духовності народу».
Крах царизму в Росії та в Україні в 1917 році привів до зруйнування багатьох шкіл. В умовах поширеної бездоглядності та масового сирітства важливої ролі в Україні набули дитячі будинки та колонії.
У 1919-1939 рр. розгорнулась боротьба за ліквідацію неписьменності серед дорослого населення, було запроваджено загальну початкову освіту, перехід до загальної семирічної освіти в місті й на селі, поступово розширилася мережа середніх (десятирічних) шкіл у містах та районних центрах. У 1966-1976 рр. школи України перейшли до загальної середньої освіти.
У цей день ми поспішаємо приєднатися до привітань на адресу всіх, завдяки кому ми маємо таку чудову можливість -
бути освіченими людьми!
Здоров’я Вам і благополуччя! Миру і любові!
