Обговорюємо і вивчаємо Кодекс етики бібліотекаря УБА.

Кодекс етики бібліотекаря  було затверджено конференцією 
Української бібліотечної асоціації 
26 листопада 2013 р. 
 Будь ласка, вивчайте самі, обговорюйте з колегами, дотримуйтеся!

Кодекс етики бібліотекаря
Затверджено конференцією Української бібліотечної асоціації 26 листопада 2013 р.

Мета цього Кодексу – визначення і втілення в життя принципів професійної етики бібліотечних працівників і всіх, хто забезпечує бібліотечно-інформаційне обслуговування.

У демократичному суспільстві, членами якого є всебічно поінформовані громадяни, бібліотечні працівники покликані сприяти забезпеченню принципів інтелектуальної свободи і вільного висловлення, руху ідей та інформації, свободи читання. Завдання інформаційних інституцій і професіоналів, включно з бібліотеками і бібліотекарями, – забезпечувати якісну реєстрацію документів, представлення та надання доступу до інформації. Інформаційні послуги в інтересах соціального, культурного та економічного процвітання – основа бібліотечної справи, тож бібліотеки несуть за них соціальну відповідальність.

Цей Кодекс пропонується як набір етичних положень і рекомендується для використання кожним бібліотекарем та інформаційним працівником для гідного здійснення ними своєї професійної діяльності та підвищення ефективності виконання посадових обов’язків.

Українська бібліотечна асоціація затверджує такі основні морально-етичні норми професійної бібліотечної діяльності:

Доступ до інформації
• ми дотримуємося принципів інтелектуальної й інформаційної свободи
• ми протистоїмо спробам цензурувати читання, формування фондів бібліотек, надання доступу до інформації
• ми поважаємо людську гідність і реалізуємо право особи на отримання інформації
• ми забезпечуємо високий рівень обслуговування, створюємо умови для рівноправного, вільного та комфортного доступу користувачів до інформаційних ресурсів
• ми робимо все, щоб надавати читачам безкоштовний доступ до бібліотечних фондів і бібліотечних послуг
• ми прагнемо забезпечувати всім доступність бібліотечних матеріалів, сайтів книгозбірень і приміщень бібліотек відповідно до міжнародних стандартів доступності

Відповідальність щодо особистості й суспільства
• ми дотримуємося загальнолюдських принципів моралі, гуманізму, плюралізму думок, поваги до особистості як вищої цінності суспільства, незалежно від її соціального стану, віросповідання, національності, статі, віку, політичних поглядів тощо
• ми зберігаємо та поповнюємо духовні цінності народу України, сприяємо розвиткові національних культур
• ми сприяємо покращанню добробуту, соціальному, культурному та економічному процвітанню особи та суспільства
• ми усвідомлюємо гуманістичну місію нашої професії, сприяємо морально-етичним пошукам людини у пізнанні навколишнього світу й відверненні екологічної катастрофи
• ми співпрацюємо з усіма організаціями, установами, об’єднаннями й окремими особами, які зацікавлені в розбудові бібліотечної справи в Україні і в забезпеченні вільного і рівноправного доступу до інформації, до бібліотечних матеріалів і ресурсів

Приватність, таємниця та прозорість
• ми дбаємо про захист персональних даних користувачів і партнерів бібліотек
• ми захищаємо інформацію про коло читання та інтереси користувачів, забезпечуємо конфіденційність бібліотечно-інформаційного обслуговування

Відкритий доступ та інтелектуальна власність
• ми зацікавлені у використанні всіх можливостей для надання користувачам бібліотек якнайширшого доступу до інформації та ідей у будь-якому форматі
• ми прагнемо надавати справедливий, оперативний, економний та ефективний доступ до інформації
• ми визнаємо інтелектуальну власність авторів та інших творців і прагнемо забезпечити дотримання їхніх прав
• ми – від імені користувачів – захищаємо винятки та часові обмеження у законах авторського права, що стосуються бібліотек
• ми – партнери авторів, видавців та інших творців праць, захищених копірайтом
• ми заохочуємо уряд запроваджувати такі закони інтелектуальної власності, що забезпечують баланс між інтересами власників прав, окремими особами й такими інституціями, як бібліотеки

Нейтральність, особиста чесність і професійні навики
• ми віддані та компетентні у своїй професії, володіємо і постійно вдосконалюємо професійні знання, вміння та навички
• ми несемо моральну відповідальність за оперативність, повноту і об’єктивність інформації, що надається в процесі бібліотечно-інформаційного обслуговування
• ми дотримуємося нейтральності й неупередженої позиції щодо збирання та організації доступу до інформації й надання послуг, розмежовуємо професійні обов’язки і власні інтереси, прагнемо до того, щоб особисті переконання не заважали вільному доступові користувача до інформації
• ми не припускаємо одержання особистої вигоди за рахунок читачів, колег, бібліотеки, протидіємо корупції, яка впливає на бібліотечну справу, зокрема у постачанні та забезпеченні бібліотечними матеріалами і ресурсами, призначенні на бібліотечні посади та адмініструванні бібліотечних контрактів і фінансів
• ми маємо право на вільне висловлювання на робочому місці, виходячи з того, що це не порушує принцип нейтральності щодо користувачів
• ми виявляємо ініціативу, відповідальність, дисциплінованість, сумлінність у професійній діяльності
• ми сприяємо розвитку бібліотечної науки і практики, інноваціям, впровадженню прогресивних інформаційних технологій

Взаємини з колегами та працедавцями
• ми справедливо і з повагою ставимося до колег по роботі, захищаємо їхні права
• ми сприяємо гармонізації відносин у бібліотечному колективі, розвиткові професійної самосвідомості його членів
• ми підвищуємо авторитет бібліотечної професії
• ми залучаємо до професії талановиту молодь, допомагаємо її професійному становленню
• ми беремо участь у діяльності професійних асоціацій
• ми запобігаємо будь-яким проявам дискримінації на робочому місці через вік, громадянство, політичні переконання, фізичні чи розумові можливості, стать, сімейний стан, походження, расу, релігію чи сексуальну орієнтацію.

Проект Кодексу було підготовлено робочою групою УБА у складі:
В.С. Пашкова (голова), О.І.Романюк, В.В.Загуменна, Хілобоченко Н.І., Куриленко Т.В.

В гостях у колег бібліотеки ім. М.Гоголя. Літературно-музична студія "Труфанов остров" презентує...

"Давайте пройдем по Подолу - вот так, не спеша.
Вцепились в друг друга домишки в два-три этажа.
Ослепли от пыли, в асфальт по колено вросли,
И крыши, как крылья, спустили до самой земли... "  

Такими словами відомого київського поета, журналіста і барда Анатолія ЛЕМИША
розпочала творчу зустріч для всіх любителів Києва та його вулиць завідуюча бібліотеки ім. М.Гоголя Голосіївської ЦБС 
Елеонора Свердлова.

Колектив бібліотеки ім. М.Гоголя на чолі з завідуючою  проводять велику і корисну роботу для популяризації рідного Києва, протягом багатьох років збирають рідкісні бібліографічні матеріали про наше місто, своїми зусиллями при допомозі небайдужих користувачів створили краєзнавчий музей, присвячений Києву 50-70 років ХХ століття "Київ мого дитинства".
В цій бібліотеці знаходяться  раритетні речі, стародруки, листи, ексклюзивні матеріали, періодика - підбірка журналів "Огонек" за 1947-1949 роки. В музейній кімнаті зберігаються  фотографії радянських часів з особистої колекції Свердлова Іллі Яковича (1920-2012), уславленого києвознавця, почесного громадянина Печерська, який всією душею любив рідне місто, досконало  знав майже кожен куточок Києва, збирав матеріали краєзнавчого характеру. В свій час Ілля Якович працював головним інженером проектів ЗНДІЕП, сімнадцять років був заступником директора по будівництву Київського зоопарку.
  
 А нещодавно тут започаткувала свою діяльність 
літературно-музична студія  "ТРУФАНІВ ОСТРІВ",
 який очолює відома київська автор-виконавець Інна Труфанова.


27 листопада 2013 року нам з колегами пощастило побувати в цій  бібліотеці . В рамках літературно-музичної студія "Труфанів острів" відбувся  цікавий та пізнавальний захід -  краєзнавчий вечір 

  "Давайте пройдем по Подолу..."



Елеонора Іллівна Свердлова провела чудову літературну екскурсію по Подолу. Ознайомила слухачів з київськими відомими поетами та літераторами, що оспівували цей куточок Києва.

 А як зворушливо вона читала поетичні рядки-спогади про Київ Івана Нечуя-Левицького, Михайла Булгакова, Олександра Купріна! Тематична виставка з цікавими професійно  підібраними матеріалами нікого не залишила байдужим! Особливо зацікавились користувачі книгою відомого києвознавця Віктора Киркевича  "ра-Спутник по Подолу".

На вечорі були присутні багато непересічних митців та київської інтелігенції: відомий художник Валерій Лещинський з персональною фотовиставкою "Метаморфозы Андреевского Спуска"; поет, журналіст, автор поетичних збірок та віршів "Венок сонат Киеву", "Подольский переулок" - Анатолій Лемиш; літератор, письменник, сценарист - Сергій Черепанов; києвознавець Віталій Баканов, який подарував бібліотеці свою нову книгу "Киев пятидесятых...",  барди - Аркадій та Денис Голубицькі, Інна Труфанова; літератор та декламатор - Олег Петраков та багато інших творчих особистостей! 
Чудова атмостфера вечора, цікава інформація, яку отримали всі присутні, запамятається надовго! А висока поезія, авторська пісня додала приємних незабутніх емоцій та вражень!











Фотограф-художник 
Валерій Лещинський  
дуже захоплено, цікаво та зворушливо розповідає 
про свою фотовиставку 

"Метаморфозы Андреевского Спуска".



Київські корифеї слова та музики
Сергій ЧЕРЕПАНОВ
та
Аркадій ГОЛУБИЦЬКИЙ.


Дует "Ноктюрн"
Аркадій ГОЛУБИЦЬКИЙ та ОЛЬГА-СОФІЯ - як завжди, зворушливо та ніжно виконав улюблені пісні слухачів!






Фото на згадку!


Чудова атмосфера вечора,
  запам'ятається надовго!


Улюбленець публіки - 
молодий, але досить відомий та перспективний поет і музикант
Денис ГОЛУБИЦЬКИЙ (молодший) подарував свою пісню про рідне місто, зачитав свої вірші із київського циклу.




Поет, журналіст, музикант -
Анатолій ЛЕМИШ 
презентував глядачам свою книгу віршів 
 "Музика слова" 
і заспівав нові та вже відомі свої пісні.
Особливо присутнім сподобались пісні "Гамаюн", "Ангел мой", "Когда меня не станет..."
Виконання пісень супроводжувалось  
відеорядом картин київських художників, 
зокрема, Олександра Лірника та Сергія Брандта.











А по закінченні  було приємне 
вільне спілкування: 









своїми спогадами про Київ ХХ століття поділився 
Олег ПЕТРАКОВ;
  
"гітара по колу":
Тетяна ДОМІЛОВСЬКА,
 Микола ШОШАННІ, 
Анатолій РИБІН, 
Інна ТРУФАНОВА.


Велике спасибі всім колегам, організаторам, виконавцям і просто небайдужим користувачам за підтримку та розвиток такої потрібної  в наш час справи - попуряризації корисної і важливої інформації, можливості вільного спілкування, обміну творчими думками з цікавими особистостями.

Хай розвиваються і примножуються добрі справи!!! 



"Чарівник і друг дітей"

23 листопада 2013 року - день народження дитячого письменника Миколи Носова.

Для учнів 3-7 класів в бібліотеці була проведена літературна година  

"Чарівник і друг дітей" 

про життя та творчу діяльність відомого дитячого письменника. 

Народився в Києві в сім'ї актора-естрадника, дитинство провів в Ірпені. Навчався в київській приватній гімназії Стельмашенка. У 1927—1929 вчився в Київському художньому інституті, звідки перевівся в Московський інститут кінематографії (закінчив у 1932). У 1932—1951 — режисер-постановник мультиплікаційних, науково-популярних та навчальних (у тому числі для Червоної Армії, заслуживши цим в 1943 орден Червоної Зірки) фільмів.
Довготривалу популярність і любов читачів здобули його казкові твори про Незнайка. Перше з них — казка «Гвинтик, Шпунтік і пилосос». Надалі герой з'явився в знаменитій трилогії, що включає романи-казки «Пригоди Незнайки і його друзів» (1953—1954), «Незнайко в Сонячному місті» (1958) і «Незнайко на Місяці» (1964—1965; Державна премія РРФСР ім. Н. І. Крупськой, 1969).

Наші маленькі читачі були приємно здивовані, коли дізналися, що в літературу М.Носов прийшов випадково: у нього народився син і потрібно було йому розповідати все нові й нові казки, кумедні оповідання. Так і з'явився улюблений письменник всіх дітей - Микола НОСОВ. 
 Герої на сторінках книг автора - живі і справжні. Пригоди, які з ними трапляються, незвичайні. Чудовиська - страшні, а чарівники  - всемогутні. Тим паче, що забавні пригоди, смішні вчинки героїв не залишаючи нікого байдужими, ще й виховують в дітях такі потрібні уявлення про дружбу, добро і справедливість. 
В нашій біблоітеці налічується багато книг цього  автора.  На літературній годині для ознайомлення читачам були представлені 28 різноманітних видань - від 1970 року видання до 2004 року. Діти читали ті книги, про які їм розповідали бабусі та батьки, на яких вони виросли.

Твори автора перекладалися майже 100 іноземними мовами. За їх сюжетами створено багато мультиплікаційних і художніх фільмів. Один з них, а саме, "Незнайко на Місяці",  завоював Гран-Прі на престижному кінофестивалі у Каннах.

Книги Миколи НОСОВА виховали не одне покоління хлопчиків і дівчаток. Повага до праці, знань, чесне і доброзичливе ставлення до людей - усі ці людські якості з теплим гумором розкриваються у творах улюбленого автора. 

М.НОСОВ помер 26 липня 1976 року у Москві та залишив нам найцінніший скарб - 
свої веселі і розумні книги!

"Жизнь, ты с целью мне дана!"

25 листопада - день народження всесвітньовідомого вченого-хірурга Миколи Пирогова.

"Быть счастливым счастьем других людей -
вот настоящее счастье, вот земной идеал!"
Н.Пирогов


В цей день в бібліотеці відбулася бесіда-обговорення біля тематичної полички "Визначні постаті" 

про життя та діяльність легендарного вченого, Нобелівського лауреата з медицини, засновника військово-польової хірургії, педагога і громадського діяча. 
Миколу ПИРОГОВА.

Користувачі ознайомились з цікавою пізнавальною інформацією про маловідомі факти біографії вченого, його революційні відкриття в галузі медицини, анатомії, фармакології, автобіографічні відомості.

Пирого́в Мико́ла Іва́нович (25 листопада 1810Москва —5 грудня 1881Вінниця) — російський та український хірурганатом і педагог
Засновник атласа топографічної анатомії людини, засновник військово-польової хірургії, започаткував використання анастезії при оперативних втручаннях. 
Член-кореспондент Петербурзької академії наук.
Під час війни на Кавказі, куди виїхав у 1847 р., вперше в історії медицини почав оперувати поранених з ефірним знеболенням у польових умовах. 1855 р., під час Кримської війни, був головним хірургом обложеного англо-французькими військами Севастополя. Повернувшись до Петербурга, Пирогов на прийомі в Олександра II доповів царю про негаразди в армії. Імператор не став прислухатися до нього, і видатний лікар упав у немилість і був «засланий» до Одеси на посаду опікуна Одеського і Київського навчальних округів. Пирогов спробував реформувати систему шкільної освіти, що тоді склалася, утім його дії призвели до конфлікту з владою, і вченому довелося залишити посаду. Через 10 років, коли після замаху на Олександра II в Росії посилилася реакція, Пирогова взагалі звільнили з державної служби навіть без права на пенсію. У розквіті творчих сил Пирогов усамітнився в невеликому маєтку «Вишня» неподалік од Вінниці, де організував безкоштовну лікарню. По смерті залишився там у мавзолеї, забальзамований за власним «рецептом».
До уваги читачів
 була представлена література:
1 .В.ПОРУДОМИНСКИЙ  "Жизнь, ты с целью мне дана!"  М, 1981.
2. Я. ГОЛОВАНОВ  "Этюды об ученых",  М. 1983.
3. Журнал "Твое здоровье".  - 2013. - №11, ноябрь. - с. 52 - 55.
(Статья Ольги Коваль "На поле брани для врача нет ни своих, ни чужих!"),
також стаття із інтернету: 
"Странная смерть академика  Пирогова".

2013 рік - Рік дитячої творчості.

Виступає юна читачка бібліотеки - Таїсія Загоруйко.Читає вірш мами - відомої київської поетеси Тетяни Яровіциної.

Газета "Русская Америка" про діяльність бібліотеки №15.


http://therussianamerica.com/web_RusUSA/articles/374/1/

Разделы новостей





  • Репортажи
  • Это интересно
  • Бизнес




  • Yellow pages
  • Магазин
  • Реклама

  • Поиск


    Подробно
    Сегодня




  • Программа TV
  • Погода
  • Гороскоп
  •  »  Главная  »  Газета "Русская Америка"  »  Отношения  »  Мечтает выпустить альбом
    Мечтает выпустить альбом
     Алексей Теленков |  09/15/2013 | Рейтинг:
    В библиотеку приехали поэты и музыканты






    В столице Украины городе Киеве достаточно много библиотек, но есть одна, по-своему особая. Это библиотека № 15, Голосеевской (по названию района Киева) Центральной библиотечной системы, где заведующей работает Заслуженный работник культуры Украины Алла Дубенюк.
    В 2006 году в этой библиотекe был открыт мини-музей, посвященный творчеству выдающегося писателя-романтика Александра Грина. Шло время. В этом музее начали периодически собираться поклонники и почитатели Грина. Вскоре к ним присоединились творческие личности с различными интересами: поэты, писатели, барды, музыканты…
    С весны 2011 года все эти встречи положили начало рождению литературно-художественного салона «Гриновская гостиная». Осенью 2011 года «Гриновская гостиная» завела свой блогhttp://grinvitall.livejournall.com. На этом блоге вы найдете более шестисот видеороликов о творчестве талантов из Украины и других стран Русского зарубежья.
    В июле этого года в «Гриновской гостиной» состоялась международная встреча поэтов и бардов. В библиотеку приехали поэты и музыканты из Киева, Крыма, Франции и США. В частности, из Парижа приехала поэтесса, драматург, артистка театра и кино Леся Тышковская, автор музыки к кинофильму «Про-винциальный роман», кандидат филологических наук, защитившая диссертацию на тему «Мифопоэтика Марины Цветаевой», член Национального союза писателей Украины. США представляла бывшая украинка Лия Чернякова. Специально для читателей «Русской Америки» мы более подробно расскажем о ней.
    Лия родилась в Харькове в 1972 году. Окончила физический факультет Харьковского университета имени Каразина. Затем работала в институте монокристаллов в теоретическом отделе. Так получилась, что по семейным обстоятельствам Лия оказалась в США. Как рассказала сама Лия, устроилась она неплохо. Живет в своем доме, воспитывает дочь. У нее – две кошки, сад-огород. В получасе ходьбы от дома – озеро Мичиган. Работает инженером-программистом. В свободное время занимается боевыми искусствами, путешествует. В 2012 году выпустила вторую книгу своих стихов. Лия участвует в слетах и фестивалях в разных штатах США и в Канаде.
    Еще Лия говорит, что ее жизненные планы – жить и быть счастливой , и конечно – путешествовать. Из ближайших творческих планов – поездки на творческие слеты в Миннесоту и в Калифорнию, телемост для поэтической организации «Корни неба», участие в слете клуба самодеятельной песни «Мидвест». В этот раз его тема – «Мечтать – не вредно», что очень созвучно мироощущению Лии Черняковой. У Лии готов материал еще на два поэтических сборника. Она мечтает выпустить также музыкальный альбом.
    Алексей Теленков,
    Поэт-бард,
    Киев, Украина.





































    11 листопада - день народження Ф.Достоєвського


    "Объядение, 
    а не литература:"

    50 проникновенных цитат из произведений Федора Достоевского.

    "Вечерняя Москва" предлагает вспомнить, о чем рассказали нам персонажи \
    Федора Михайловича Достоевского.
    Мэтр отечественной литературы родился 11 ноября 1821 года в Москве. Современниками он был признан единственным автором-психологом, что подтверждал культовый философ и филолог Фридрих Ницше.
    Детальная прорисовка переживаний героя романа-бестселлера "Преступление и наказание" Родиона Раскольникова, ожидающего расправы и смерти, удалась писателю Достоевскому не безосновательно. Ведь и сам литератор былприговорён к смертной казни. Её заменили каторгой перед самой казнью по просьбе приговорённого. Так что всю палитру и все уровни чувств смертника Фёдор Михайлович ощутил на себе до самой предсмертной минуты. Ему были знакомы и предчувствия и развития эпилептических припадков, коими он наделил героя культового романа "Идиот" князя Льва Мышкина - автор сам страдал наследственной эпиллепсией.
    Фёдор Михайлович Достоевский родился и рос в семье дворянина, штаб-лекаря Мариинской больницы для бедных и купчихи известного рода. Двум старшим сыновьям родители дали прекрасное образование в лучших пансионах, также в семье приветствовалось самообразование, все много читали. Мать Фёдора Достоевского умерла рано, в 1837 году, а через два года не стало и отца. Фёдор очень тяжело перенёс эти трагические события, они спровоцировали проявления эпилепсии.
    Тогда он уже учился в Петербургском военно-инженерном училище, одном из лучших учебных заведений того времени. Дисциплины ему не нравились, и он свободное время проводил с молодыми литераторами. После окончания училища Фёдор поступил на службу в чертежную инженерного департамента, но очень скоро подал в отставку, решив профессионально заниматься литературой.
    Его первым романом стали "Бедные люди", опубликованные в 1846 году Николаем Некрасовым в "Петербургском сборнике". И сразу критики заговорили о появлении необыкновенного таланта! Затем вышли повести "Двойник", "Хозяйка", "Белые ночи", "Неточка Незванова" - во всех критики отмечали углубленный психологизм, исключительность характеров и ситуаций.
    А в 1849 году произошло трагическое для писателя происшествие - за участие в кружке утопических социалистов, возглавляемом Петрашевским, Фёдора приговорили к смертной казни. Перед её исполнением, уже у эшафота (!) приговор изменили - четыре года каторги и поселение в Сибири. Но с началом либерального царствования Александра Второго судьбу многих политзаключённых милостиво смягчили. Достоевскому вернули дворянские права, позволили жить в Твери, а позднее в Петербурге. И снова закипела его литературная деятельность, в том числе был написан знаменитый роман "Униженные и оскорбленные" и острые "Записки из Мертвого дома".
    Достоевский признавал особый, самобытный путь России к социальному Эдему, о чём высказался в "Записках из подполья". Искания и смятения писателя продолжаются и усиливаются в эпохальном романе "Преступление и наказание" (1866 год). Далее он женится и уезжает жить за границу - Германия, Швейцария, Италия. Отголоски тамошней жизни тут же перекочёвывают в новые произведения - гениальный роман "Идиот" и широко известные "Бесы". Вернувшись жить в Россию, Достоевский написал роман "Подросток" и хрестоматийных "Братьев Карамазовых".
    Одно из самых часто цитируемых определений Фёдора Михайловича Достоевского - определение фантастики. Он сказал так: "фантастическое в искусстве имеет предел и правила. Фантастическое должно до того соприкасаться с реальным, что вы должны почти поверить ему". У писателей есть возможность доводить свои мысли до людей через литературных героев и рассказчика их историй.
    "Вечерняя Москва" предлагает вспомнить, о чем рассказали нам персонажи Федора Михайловича Достоевского


    1. Говорят, что раскаяние облегчает душу, — напротив.
    Роман "Бедные люди".

    2. Если принимать все чужое так к сердцу и если так сильно всему сочувствовать, то право, есть от чего быть несчастнейшим человеком.
    Роман "Бедные люди".

    3. Вчера я был счастлив, чрезмерно счастлив, донельзя счастлив! Вы хоть раз в жизни, упрямица, меня послушались.
    Роман "Бедные люди".

    4. А вот теперь весна, так и мысли все такие приятные, острые, затейливые, и мечтания приходят нежные; все в розовом цвете.
    Роман "Бедные люди".

    5. Порядку не спрашивайте — Ноев ковчег!
    Роман "Бедные люди".

    6. Оно, знаете ли, родная моя, чаю не пить как-то стыдно; здесь все народ достаточный, так и стыдно. Ради чужих и пьешь его, Варенька, для вида, для тона; а по мне все равно, я не прихотлив.
    Роман "Бедные люди".

    7. Вы не смотрите на то, что я такой тихонький, что, кажется, муха меня крылом перешибет.
    Роман "Бедные люди".

    8. Не пускаться бы на старости лет с клочком волос в амуры да в экивоки...
    Роман "Бедные люди".

    9. Всё те же чернильные пятна, всё те же столы и бумаги, да и я всё такой же; так, каким был, совершенно таким же и остался, - так чего же тут было на Пегасе-то ездить?
    Роман "Бедные люди".

    10. Я сыт, одет, обут; да и куда нам затеи затевать! Не графского рода!
    Роман "Бедные люди".

    11. Анна Федоровна жила очень хорошо, богаче, чем бы можно было предполагать; но состояние ее было загадочно, так же как и ее занятия.
    Роман "Бедные люди".

    12. У меня кусок хлеба есть свой; правда, простой кусок хлеба, подчас даже черствый; но он есть, трудами добытый, законно и безукоризненно употребляемый.
    Роман "Бедные люди".

    13. Ну, пожалуй, пусть крыса, коли сходство нашли! Да крыса-то эта нужна, да крыса-то пользу приносит, да за крысу-то эту держатся, да крысе-то этой награждение выходит, -- вот она крыса какая!
    Роман "Бедные люди".

    14. Все-таки приятно от времени до времени себе справедливость воздать.
    Роман "Бедные люди".

    15. Объядение, а не литература! Прелесть такая, цветы, просто цветы; со всякой страницы букет вяжи!
    Роман "Бедные люди".

    16. - Всё врут календари, - заметил было он с любезною усмешкой, но, устыдившись, поспешил прибавить: - по календарю жить скучно, Лиза.»
    Роман "Бедные люди".

    17. ...мало того, от истинного, настоящего горя даже дураки иногда умнели, тоже, разумеется, на время; это уж свойство такое горя.
    Роман "Бедные люди".

    18. Русский атеизм никогда дальше каламбура не заходил.
    Роман "Бедные люди".

    19. Бедные люди капризны, — это уж так от природы устроено.
    Роман "Бедные люди".

    20. Ах, друг мой! несчастие — заразительная болезнь. Несчастным и бедным нужно сторониться друг от друга, чтоб еще более не заразиться.»
    Роман "Бедные люди".

    21. Энтузиазм его был какой-то судорожный, желчный, порывчатый, как будто он сам хотел обмануть себя этим энтузиазмом и увериться через него, что еще не иссякли в нем первая сила, первый жар, первое вдохновение.
    Повесть "Неточка Незванова".

    22. Я тоже страстно любил свое искусство, хотя знал при самом начале моего пути, что большего мне не дано, что я буду, в собственном смысле, чернорабочий в искусстве; но зато я горжусь тем, что не зарыл, как ленивый раб, того, что мне дано было от природы, а, напротив, возрастил сторицею.
    Повесть "Неточка Незванова".

    23. ...ты во сто раз более художник, чем я; но дай бог тебе хоть десятую долю моего терпения.
    Повесть "Неточка Незванова".

    24. Всех петербургских скрипачей он знал наперечет и, по своим понятиям, ни в ком из них не находил себе соперника.
    Повесть "Неточка Незванова".

    25. Он умер, потому что такая смерть его была необходимостью, естественным следствием всей его жизни. Он должен был так умереть, когда всё, поддерживавшее его в жизни, разом рухнуло, рассеялось как призрак, как бесплотная, пустая мечта.
    Повесть "Неточка Незванова".

    26. Замечено было, что я совсем дикая, не умею ни присесть, ни поцеловать руки.
    Повесть "Неточка Незванова".

    27. От детей ничего не надо утаивать под предлогом, что они маленькие и что им рано знать. Какая грустная и несчастная мысль!
    Роман "Идиот".

    28. Через детей душа лечится…
    Роман "Идиот".

    29. Дайте мне русского либерала, и я его сейчас же при вас поцелую.
    Роман "Идиот".

    30. В самом деле, нет ничего досаднее как быть, например, богатым, порядочной фамилии, приличной наружности, недурно образованным, не глупым, даже добрым, и в то же время не иметь никакого таланта, никакой особенности, никакого даже чудачества, ни одной своей собственной идеи, быть решительно
    "как и все".
    Роман "Идиот".

    31. Ограниченному "обыкновенному" человеку нет, например, ничего легче, как вообразить себя человеком необыкновенным и оригинальным и усладиться тем без всяких колебаний.
    Роман "Идиот".

    32. Стоило некоторым из наших барышень остричь себе волосы, надеть синие очки и наименоваться нигилистками, чтобы тотчас же убедиться, что, надев очки, они немедленно стали иметь свои собственные "убеждения".
    Роман "Идиот".

    33. "Вот, дескать, на что ухлопал я всю мою жизнь, вот что связало меня по рукам и по ногам, вот что помещало мне открыть порох! Не было бы этого, я, может быть, непременно бы открыл — либо порох, либо Америку, - наверно еще не знаю что, но только непременно бы открыл!".
    Роман "Идиот".

    34. Убийство по приговору несоразмерно ужаснее, чем убийство разбойничье.
    Роман "Идиот".

    35. Притом же я никак не могу до сих пор разглядеть между нами общего... так сказать, причины...
    Роман "Идиот".

    36. Правда, человеку необходимы и карманные деньги, хотя бы некоторые, но вы не рассердитесь, князь, если я вам замечу, что вам лучше бы избегать карманных денег, да и вообще денег в кармане
    Роман "Идиот".

    37. Я с характером и не очень стыдлива.
    Роман "Идиот".

    38. Все эти уступки судьбе и вся эта досадная теснота -- всё это были глубокие душевные раны его.
    Роман "Идиот".

    39. - Может быть, согласен, только я не помню.
    Роман "Идиот".

    40. Каморка его приходилась под самою кровлей высокого пятиэтажного дома и походила более на шкаф, чем на квартиру.
    Роман "Преступление и наказание".

    41. "На какое дело хочу покуситься и в то же время каких пустяков боюсь!
    Роман "Преступление и наказание".

    42. Любопытно, чего люди больше всего боятся? Нового шага, нового собственного слова они всего больше боятся.
    Роман "Преступление и наказание".

    43. Оттого и ничего не делаю, что болтаю. Пожалуй, впрочем, и так: оттого болтаю, что ничего не делаю.
    Роман "Преступление и наказание".

    44. "Это у злых и старых вдовиц бывает такая чистота".
    Роман "Преступление и наказание".

    45. Один какой-нибудь стакан пива, кусок сухаря, - и вот, в один миг, крепнет ум, яснеет мысль, твердеют намерения!
    Роман "Преступление и наказание".

    46. Бывают иные встречи, совершенно даже с незнакомыми нам людьми, которыми мы начинаем интересоваться с первого взгляда, как-то вдруг, внезапно, прежде чем скажем слово.
    Роман "Преступление и наказание".

    47. "Понимаете ли, понимаете ли вы, милостивый государь, что значит, когда уже некуда больше идти? -- вдруг припомнился ему вчерашний вопрос Мармеладова, -- ибо надо, чтобы всякому человеку хоть куда-нибудь можно было пойти..."
    Роман "Преступление и наказание".

    48. В болезненном состоянии сны отличаются часто необыкновенною выпуклостию, яркостью и чрезвычайным сходством с действительностью. Слагается иногда картина чудовищная, но обстановка и весь процесс всего представления бывают при этом до того вероятны и с такими тонкими, неожиданными, но художественно соответствующими всей полноте картины подробностями, что их и не выдумать наяву этому же самому сновидцу, будь он такой же художник, как Пушкин или Тургенев.
    Роман "Преступление и наказание".

    49. Так, верно, те, которых ведут на казнь, прилепливаются мыслями ко всем предметам, которые им встречаются на дороге.
    Роман "Преступление и наказание".

    50. Только бы жить, жить и жить! Как бы ни жить - только жить!.. Экая правда! Господи, какая правда! Подлец человек! И подлец тот, кто его за это подлецом называет.
    Роман "Преступление и наказание".