"Мамо! Немає милішого слова. Ти ж бо життя і творіння основа."

"Все з’єдналось загадково,

І з’явилось перше слово.

Здогадались, яке саме?

Наймиліше в світі – "МАМА".

У другу неділю травня ми висловлюємо щиру подяку материнській любові і відзначаємо День Матері. Зупинімо на мить шалений ритм життя і задумаймося, чи не забули ми раптом про свою найдорожчу у світі людину. В цей день зателефонуйте мамі чи зайдіть на гостину. Не завжди є вільний час, але він повинен знайтися для того, що б сказати елементарне: "Мама, як ти? Я люблю тебе!" Ми іноді в своїх метушливих щоденних справах забуваємо про це, але якими важливими часом бувають кілька простих фраз! Поки наші батьки живі, ми можемо бути впевнені, що нас люблять і оберігають. Коли їх не стане, то ми можемо бути впевнені, що у нас з'явився новий Ангел Хранитель на небесах, який вже точно нас в образу не дасть. Життя занадто стрімко протікає, і ми не встигаємо висловлювати свої почуття і говорити "спасибі" найближчій і найдорожчій людині. Впродовж тисячоліть, незважаючи на всі лихоліття, жінка-мати є вічним джерелом невичерпної любові та берегинею національних традицій. В Україні жінка споконвіку асоціювалася з берегинею сім’ї. 

(Фрагменти світлин із сімейного архіву люб'язно надала наша колега - 

завідувач сектором Аня Возняк. Дякуємо!)

"За все, що маю, мамо, дякую тобі. 

За все, що маю і що буду мати!" 

(Три жіночих покоління родини бібліотекаря Анни Возняк) 

Київ. Весна. 2019 р.

Анна Олександрівна 

з донькою Іванкою.

"Мамине свято

Я зустрічаю.

Я для матусі

Віршик вивчаю.

Я подарунок мамі роблю,

Я свою маму

Дуже люблю!"

Ці слова від щирого серця дарує своїй матусі - Анні Возняк - її донечка Іванка, а також шматочок солодкого смаколика, щоб мама завжди була щасливою і задоволеною. 

Щиро вітаємо вас, 

дорогі наші Мами!

"Від пташиного дзьоба до марлевої пов’язки" - історія виникнення медичної маски

"Твоя маска захищає мене, моя маска захищає тебе" - ось головний принцип маски 2020 року. Наш допис буде довгим, пізнавальним і присвячений історії виникнення санітарної маски. Маска – це обов’язковий атрибут, без якого вже не вийти на вулицю. Але як та коли вона з’явилася? Зануримося трохи в історію виникнення медичної маски того вигляду, який маємо зараз. Одразу скажемо, що перші сучасні прототипи виникли не надто давно – аж наприкінці 19 століття. А в середньовічній Європі епідеміолога, основним обов'язком якого було лікування хворих бубонною чумою, або «чорної смертю», називали чумний доктор, або лікар чуми. Незважаючи на те, що чумні доктора робили потрібну і невдячну роботу, постійно ризикуючи своїми життями, проте вони наводили жах на місцеве населення. Адже зустріч з ним говорила про те, що поруч оселилася Чорна Смерть.

Костюм чумного доктора. Перші захисні маски для обличчя почали одягати під час пандемії бубонної чуми у Середньовіччя. Костюм чумного лікаря з’явився у 17 століття. Вважається, що його винайшов французький лікар Шарль Де Лорм у 1619 році. Костюм складався з довгого шкіряного плаща, шкіряних рукавиць, шкіряних брюк та капелюха з широкими полями. Усе це вкривали воском чи жиром. Завершувала костюм лікаря шкіряна маска із пташиним дзьобом. Дізнатися в незнайомцеві цілителя чуми не становить великої проблеми. Цьому сприяв його видатний костюм, який сміливо можна назвати першою медичної уніформою. Справа в тому, що  лікарі того часу вже припускали, що зараження чумою відбувається під час фізичного контакту, через одяг і постільну білизну. На підставі цих уявлень і виник один з найбільш неординарних образів середньовіччя - костюм Чумного доктора. Щоб відвідувати хворих під час чуми, лікарі зобов'язані були носити спеціальний одяг, зроблену з оглядкою на шкіряний обладунок легкої піхоти. Вважалося, що маска з дзьобом, що надає доктору вид давньоєгипетського божества, відлякує хворобу. Але у дзьоба була і функціональне навантаження: він захищав лікаря від «хвороботворного запаху», тобто був прообразом сучасних респіраторів. Дзьоб, або його кінчик, були заповнені сильно пахнуть лікарськими травами, які полегшували дихання при постійному чумному смороді. Крім того, доктор поміщав ладан на спеціальній губці в ніздрі і вуха. Щоб він сам не задихнувся від усього цього букета запахів, в дзьобі були два невеликих вентиляційних отвори. Як і протигази двадцятого століття, маска мала скляні вставки, що захищають очі. Довгополий чорний капелюх вказував на статус лікаря. Довгий плащ, просочений воском, і шкіряний або промаслений одяг з щільної тканини були потрібні для уникнення фізичного контакту з тілами інфікованих людей і трупами. Тростиною (або дерев'яною палицею) вони пересували мертві тіла. Лікування заражених чумою проводилося емпіричним методом (метод проб і помилок). У справу йшли п'явки, сушені ящірки, розтин і припікання чумних наривів, кровопускання і інші народні засоби. У будь-якому випадку смертність під час епідемії чуми досягала 90%, тому гірше від їх методів лікування точно не ставало. Найвідомішим чумним доктором був Мішель де Нострадам (фр. Michel de Nostredame), більш відомий як провісник Нострадамус. Його сім'я померла під час однієї з епідемій і Мішель вирішив стати лікарем, щоб знайти спосіб лікування чуми.  (Джерело тут:)

  Пташині дзьоби Середньовіччя. 

Ліки та вдала операція – це ще не все. У 19 столітті одночасно декілька лікарів у різних країнах зрозуміли, що для ефективного лікування недостатньо просто прописати ліки чи зробити операцію. Те, що вилітає з носа чи рота лікаря під час розмов, розпоряджень персоналу, чхання, кашля, може призвести до смерті пацієнта. А це означає, що треба обличчя чимось закривати. Наприкінці 19 століття в університеті німецького міста Бреслау (нині це польський Вроцлав) кафедру гігієни очолював професор Карл Флюгге. Він марив ідеєю, що інфекція може розповсюджуватися повітряно-краплинним шляхом. Хоча колеги по університету не поділяли думку професора. 

Тоді ж в університетській клініці Бреслау працював хірург Ян Микулич-Радецьки. За порадою свого американського друга, головного хірурга госпіталю в Балтіморі Вільяма Холстеда, він почав оперувати в гумових рукавичках для запобігання післяопераційного сепсису. 
Але одного разу його пацієнт помер від зараження крові після вдалої операції. Ефективність рукавичок піддалася серйозному сумніву. Намагаючись розібратися в причині смерті пацієнта, Микулич поділився сумнівами з вищезгаданим Карлом Флюгге. І Флюгге знайшов причину. Виявилося, що фатальна інфекція потрапила в організм пацієнта разом з бризками з носоглотки лікаря. Тоді було вирішено всім, хто проводить операцію, прикривати рот і ніс марлевою пов'язкою. Так була створена перша медична маска. День народження медичної маски, з якого почалася нова ера в хірургії - 1 березня 1897 року. В той день в клініці університету Бреслау пройшла перша операція під керівництвом, яку проводила бригада в масках і рукавичках.

«Іспанка» та Перша світова війна.

Під час Першої світової війни вологою марлевою пов'язкою пробували захистити легені від бойових газів. Запозичили цей дешевий аналог протигаза у шахтарів, які протягом кількох століть так захищали легені від пилу. Хоча самі шахтарі у більшості нехтували прототипами сучасних респіраторів. Вони, хоча й добре захищали, але дихати через них було дійсно важко. Також лікарі постійно працювали у марлевих пов’язках під час лікування постраждалих у війні, а ще при контакті із хворими на іспанський грип. Вже після епідемії «іспанки» маска остаточно стала невід’ємною частиною одягу медика.

А сучасний респіратор, або маска №95, був створений у США в 70-ті роки. У лікарні такі маски потрапили вже в 90-ті роки з появою стійкого до ліків туберкульозу.

Винахід китайського лікаря.

Паралельно на початку 20 століття почали застосовувати марлеві пов’язки у Китаї, а саме у 1910 році. Тоді у північній частині Китаю (Манчжурія) стався спалах легеневої чуми. Китайський епідеміолог Ву Ліен-Те (Wu Lien Teh) з’ясував, що цей вид чуми передається не через бліх, а повітряно-крапельним шляхом. Він тоді до марлевої маски додав ще бавовну.

Згодом виявилося, що маска захищає при контакті з зараженими чумою. Хоча спочатку деякі лікарі висміяли такий винахід, вони довели свою неправоту смертю від чуми.

Сучасний стан: Довгий час маска була невід’ємним атрибутом у країнах Азії, де дуже висока щільність населення. Але з початком пандемії коронавірусу в усьому світі люди не виходять з дому, не одягнувши маску. Дівчата по всьому світу вирішили запустити щось на зразок челенджу з хештегом #maskmakeup. Вони включають маски в свій образ і макіяж або малюють їх на своєму обличчі - без різниці в якому вигляді буде присутній медична маска, головне, щоб вона була. Таким чином дівчата закликають людей піклуватися про свою безпеку та безпеку інших і залишатися вдома.

 
Звичайна медична маска тепер одноразова, виробляється з синтетичних нетканинних матеріалів. Але окрім неї існують тисячі масок різних форм, дизайнів та кольорів: зі смайликами, квіточками, стразами, шипами та навіть, кумедно-позитивні... 

А ось наша колега, провідний  бібліограф Олена Гейко, під час карантину займається виготовленням авторських саморобних масок для своєї родини, друзів, знайомих. До речі, вона надихнула мене написати про історичний екскурс медичної маски, про цю актуальну і потрібну тему. Дякую Олені Петрівні за ідею і люб'язно надані приватні світлини з власного  архіву.

Підсумовуючи свою розповідь, хочу звернути увагу на те, що історія постійно нас вчить, але людство вперто не робить ніяких висновків і не хоче навчитися жити в гармонії з природою і Всесвітом. Весь час шкодить собі і майбутнім поколінням. Печально...  

А ми побажаємо вам: 
"Бувайте здорові і бережіть себе, своїх рідних, 
друзів, колег і "всіх-всіх-всіх!" (як заповідав нам дядечко А.Мілн)

Червоний мак як символ пам‘яті про Другу світову

Друга світова війна почалася 1 вересня 1939 року і тривала до 2 вересня 1945 року. Третій Рейх окупував Польську Республіку, а 17 вересня до цих дій долучився Радянський Союз. Друга світова війна значно вплинула на долю людства. В ній брала участь 61 країна, а воєнні дії відбувалися на території 40 держав. Загальне число загиблих під час Другої світової складає близько 65-70 млн осіб. 

Україна у Другій світовій війні. 

У Другій світовій війні загинув майже кожен другий українець. 2,5 млн людей вивезли на примусові роботи до Німеччини. Війна зруйнувала більшість великих та малих міст України. Без даху над головою залишилося близько 10 млн осіб. Україна постраждала більше, ніж будь-яка інша країна Європи. Офіційне свято перемоги над нацизмом відзначається у Європі 8 травня. Окрім того, з 2005 року 8 травня проголошено Генасамблеєю ООН Днем пам'яті та примирення, присвяченим жертвам Другої світової війни. В радянські часи існував міф, що СРСР самостійно, без допомоги, переміг у Другій світовій війні нацистську Німеччину. Тому визнати, що українці та армії західних країн здобували перемогу над нацизмом, радянська пропаганда не могла. Замість того, щоб ушанувати честь, гідність та відвагу загиблих воїнів та жертв серед цивільного населення по всьому світу, Радянський Союз, а нині – його спадкоємиця Росія – влаштовує паради, веселиться та радіє міфічній перемозі. Україна поступово позбавляється радянських міфів про ту війну. Відходять у небутття радянські паради, змінився зміст і символіка дня. З часу закінчення війни вона обросла численними міфами, які радянська влада роками вкладала в голови своїх громадян. Щоб позбутися цих міфів, треба аналізувати історію й докопуватися до правди з минулого. 

Відповідно до Указу Президента України, підписаного 2015 року, метою відзначення 8 травня є "гідне вшанування подвигу українського народу, його визначного внеску в перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні та висловлення поваги всім борцям проти нацизму". Символом відзначення Дня пам’яті та примирення і Дня Перемоги став червоний мак. Мак є міжнародним символом пам’яті жертв військових та цивільних збройних конфліктів, починаючи з 1914 року. Ідея використовувати червоний мак, як символ пам’яті, з’явилася під впливом вірша військового лікаря й поета, учасника Першої світової війни Джона Мак-Крея "У полях Фландрії". Зображення уособлює квітку маку та кривавий слід від кулі. 

В 2014 році, 6 років тому, з ініціативи Українського інституту національної пам'яті з‘явилося це лого - червоний мак як символ пам‘яті про Другу світову війну. Його розробник - харківський дизайнер Сергій Мішакін.
З 2020 року це лого на марках України. 















Гасла, що використовували під час відзначення Дня пам’яті та примирення й Дня перемоги у 2014, 2015 роках: "Ніколи знову", "Пам’ятаємо. Перемагаємо". 

Бібліотекарі на карантині

Весь світ вже більше трьох місяців поставлений "на паузу" у зв'язку з пандемією коронавірусу. Під час карантину робота бібліотекаря не припинилася, а трансформувалася в інший режим - домашній. Але наші (та не тільки наші!) бібліотекарі продовжують працювати. Вони займаються професійним саморозвитком, вивчають досвід різних бібліотек не тільки України, але й європейських та американських колег, знайомляться з культурно-мистецькими сайтами, віртуально подорожують, в соціальних мережах діляться з друзями  досвідом з подорожей, власними спогадами, емоціями, враженнями, світлинами. Також опановують різноманітні онлайн курси та уроки, слідкують за новинками українських видавництв, готують інформацію для бібліотечного блогу- корисні поради читачам, батькам, мОлоді. 
А ось, наприклад, бібліотекар Бутко Тетяна у віддаленому режимі  опрацьовує Таблиці зіставлення ББК і УДК та професійну літературу з даної теми: 
ДОВІДКА: Універсальна десяткова класифікація (УДК) — це міжнародна багатомовна класифікаційна система, що об'єднує всі галузі знань в єдиній універсальній структурі з загальною десятковою нотацією.
Таблиці УДК призначені для систематизації документів, пошуку інформації та організації фондів документів з усіх галузей знань у бібліотеках, видавництвах, інформаційних центрах тощо. Таблиці УДК перекладені і видані 57 мовами, її використовують 130 країн світу. Універсальна десяткова класифікація (УДК) є інтелектуальною власністю міжнародної некомерційної організації «Консорціум УДК» (УДКК) (UDC Consortium, UDCC), що знаходиться у Нідерландах [http://udcc.org/]. Консорціум УДК здійснює роботу з ведення, вдосконалення і розповсюдження системи УДК. Актуалізація УДК забезпечується за допомогою введення в еталонну базу даних змін та доповнень, розроблених фахівцями Консорціуму.

1. Добко Т. В. Впровадження УДК і ББК бібліотеками України: історичні паралелі і реалії сьогодення / Тетяна Добко // Бібл. вісн. – 2018. – № 2. – С. 10–24.

2. Кобижча Н. І. Універсальна десяткова класифікація (УДК) як міжнародна інформаційно-пошукова мова класифікаційного типу : лекція для студ. спец. 029 Інформаційна, бібліотечна та архівна справа / Н. І. Кобижча, І. П. Штефан ; Київ. Нац. ун-т культури і мистецтв. – Київ : [б. в.], 2017. – 84 с.

3. Короткий тлумачний словник термінів з УДК / [уклад.: М. Й. Ахвердова, Т. Е. Калініна, Н. І. Коханевська, Ю. О. Набхан, Н. М. Чунакова] ; Держ. наук. установа „Кн. палата України ім. Івана Федорова”. – Київ : Кн. палата України, 2011. – 36 с.

 

Всі ми мріємо якнайшвидше повернутися до нормальної діяльності,  

всі скучаємо за своїми користувачами - маленькими і великими. 

Маємо надію, що достойно витримаємо цей виклик долі і з новими силами, ідеями, натхненням, а також знаннями, отриманими під час вимушеного карантину, станемо до активної роботи! 

Бережіть себе. 

"Пізнайко" - веселий, позитивний, цікавий, креативний!" - улюблений журнал для малят та їх батьків

Допис від Алли Синявської із соц. мережі Фейсбук від 03.05.2020

Alla Sinyavskaya

Вчора о 08:18

"У 1993 році Генеральна Асамблея ООН проголосила 3 травня Всесвітнім днем свободи преси. Ми приєднуємось до святкування, адже вважаємо, що вільна та незалежна преса є необхідним компонентом будь-якого демократичного суспільства. У цей особливий день запрошуємо Вас у гості до одного з найвідоміших дитячих журналів.

Ласкаво просимо у світ, де відбуваються дива!

Пам'ятаєте, як у дитинстві нам батьки передплачували журнали, і як ми із завмирання серця зазирали до поштової скриньки з надією отримати новий номер? А коли його знаходили - було справжнє свято! Ми мали улюблених героїв-друзів і підтримували їх у всіх пригодах.
На сьогоднішній день одним з найулюбленіших сучасних дитячих періодичних видань є журнал "Пізнайко", заснований у 1996 році. Засновниками журналу є Євген Леонідович і Ірина Григорівна Юхниці.
Подружня пара в ті роки виховувала двох маленьких доньок. Гортаючи сторінки улюблених дитячих журналів свого дитинства, чогось цікавого і актуального для своїх доньок знайти вони не змогли. Так виникла ідея створення власного яскравого сучасного дитячого видання, яке не лише розважало б, а й розвивало дитину. Цей журнал наповнений багатим пізнавальним матеріалом та яскравими ілюстраціями. Непомітно для самих себе юні читачі розвиваються відповідно до вимог шкільної програми, а доброзичливі малюнки виховують художній смак. Редактори журналу уміло та хитро приховують навчальні вправи під загадковими шпигунськими шифровками, захопливими пригодами, карколомними заголовками. Разом із головним героєм журналу, борсучком Пізнайком, діти мандрують різними країнами світу, знайомляться з технічним та книжковим світом, дізнаються про незвичних тварин. На сторінках журналів постійно області оголошуються конкурси, і кожна дитина, що взяла участь у конкурсі, одержує відгук: приз, диплом, вітальну листівку, лист. У журналі є і багато літературознавчих творів: казок, оповідань та коміксів. Усі журнали проходять санітарно-епідеміологічну експертизу і при їх верстці враховуються всі рекомендації, необхідні для збереження здоров'я дитини й полегшення читання текстів. З журналами від Пізнайка Ви будете впевнені, що Ваша дитина самостійно проведе вільний час з користю та без шкоди для здоров'я.

"Ми Пізнайка дуже любим,

Поважаєм та цінуєм.

Він найкращий пострибайко,

Побігайко та всезнайко.

Разом з ним усі радієм, 

Про пригоду щодня мрієм!"

А Ви ще не закохалися разом з нами? 

Передплачуйте журнал "Пізнайко" або запитуйте безкоштовно у бібліотеках ЦБС Голосіївського району міста Києва та отримуйте позитивні емоції!
Читаємо, малюємо, розмовляємо, вирізаємо, посміхаємось!"

Дитячі журнали "Пізнайко"