"Диво моє найдивніше, квітка з садів Зурбагану..." - літературні спогади

"Людські долі. Книжкові долі." 

Ця розповідь-лонгрід присвячена жінці з незвичайною драматичною долею - Юлії Олександрівні Первовій, яка народилася 16 квітня 1916 року.  
 За фахом вона вчений-біолог, кандидат біологічних наук. Працювала в інституті ботаніки НАН України в Києві. В роки Другої світової війни вона втратила чоловіка, а єдиний син загинув під час наукових досліджень. Коли доля звела її в 1958 році з вдовою письменника Олександра Гріна, стала найближчим другом Ніни Миколаївни. Після смерті Н.Грін (в 1970), Ю.Первова присвятила себе дослідженню біографії самого О.Гріна та його дружини.
...Книги теж мають свої долі, свої історії, свої пригоди. Про одну з них, яка була подарована "Грінівській вітальні" бібліотеки № 15, ми вам і розповімо.
Юлія Первова написала книгу "Две судьбы: Александр и Нина Грин". Це ексклюзивне видання знаходиться в нашій бібліотеці, було подароване душенаказчиком Н.Грін київським інженером-винахідником, письменником, педагогом Олександром Верхманом.
Видання налічує 623 сторінки,  складається з документів, листів, спогадів про драматичне життя і кохання двох людей - письменника О. Гріна та його дружини Н. Грін. Кохання, яке продовжилось після смерті Олександра Степановича, адже його творчості та збереження пам'яті про нього присвятила своє життя Ніна Миколаївна Грін.
Навколо цих двох доль згуртувалися люди, щоб зберегти літературне надбання талановитого письменника. І серед них були кияни: Юлія Первова, Олександр Верхман, Ігор Жук, Оксана Зубарєва та інші небайдужі люди, які відчайдушно намагались допомогти дружині письменника створити музей Олександра Гріна. Через бюрократичні перепони, людську заздрість, ця історія  продовжувалася протягом довгих років. Але все ж таки музей вдалося створити. В цьому, 2020 році, Меморіальний будинок-музей О. С. Гріна (заснований у 1960 р.) відзначає свій ювілей. З 2001 р. він входить до складу Коктебельського еколого-історико-культурного заповідника «Кіммерія М. О. Волошина».
  Близько 6-ти років з 1964 по 1970 роки і до останнього подиху Ніна Миколаївна проживала у Юлії Олександрівни в Києві, в її квартирі по вулиці Боєнській, 41 (ця назва була до 1963 року), потім її перейменували у вулицю Івана Кудрі (1963), а з 2019 року ця вулиця носить ім'я американського сенатора Джона Макклейна. В 2001 році на цьому будинку з'явился Меморіальна дошка. Двічі на рік біля дошки з'являються квіти: 16 квітня - до дня народження Ю. Первової та 23 жовтня - до дня народження Н. Грін. Прихильники творчості відомого письменника, а також шанувальники Літературно-мистецького салону "Грінівська вітальня", що створена в нашій Бібліотеці в 2011 році, постійно вшановують пам'ять цих творчих і відомих людей. (Архівні фото).



Літературні загадки нашого міста цікавлять киян та гостей, у бібліотеках можуть розповісти багато дивовижних історій. Адже крім того, що книгозбірні є інформаційними, культурними, комунікативними центрами, вони можуть дослідити те чи інше літературне явище, знайти людей, які творили історію міста, країни і розповісти про них. 

 Юлія Первова присвятила вивченню документальних джерел про життя та творчість Олександра та Ніни Грін, пошуку свідчень та спогадів. Вона залишила нам у спадок чимало цікавих книг та статей:
«Алые паруса в сером тумане»;
«Мой Грин»;
«Страницы из жизни Гринов»;
«Воспоминания о Нине Николаевне Грин» (2001);
«Дверь закрыта, лампа зажжена...»;
«Мог ли Грин стать террористом?»;
«Страницы из жизни А. Грина»;
«Грин и его отношения с эпохой» (в соавторстве с Александром Верхманом);
«Две судьбы: Александр и Нина Грин». Составление и предисловие Александра Верхмана (серия «Образы былого», Феодосия — Москва : Издательский дом Коктебель, 2015.

2 липня 2001 року Юлія Первова померла. Похована у Харкові, біля свого сина.
***************************************************************
Після смерті Юлії Олександрівни О.А.Верхман частину матеріалів передав до старокримського музею, частину - феодосійському Літературно-меморіальному музею О.Гріна, а деякі  матеріали дісталися і нам у спадок. Це рідкісні фотографії, листівки, газети, книги та плакати.

В память про Юлію Олександрівну ПЕРВОВУ подаємо вірш її друга - видатного українського поета-шістдесятника, дисидента, політв'язня радянських часів, учителя  Івана Коваленка (1919 - 2001).

"Диво моє найдивніше..."
Ю.П.*
Диво моє найдивніше,
Квітка з садів Зурбагану,
Та, що по хвилях біжить
Буднів страшних океану.
Жити від тебе тепліше,
Людям від тебе світліше –
Морок навколо розтане.

Люди в журбі і знемозі,
Човен життя їх хитає.
“Як вам на темній дорозі?” –
Хто їх, крім тебе, спитає.
Ти лиш одна, може, знаєш,
Де ще є промені світла,
Де наша мрія розквітла,
Де вона нас виглядає.

Будем дивитись на обрій,
Ждать корабля у затоні,
Люди красиві і добрі
З борту протягнуть долоні.
Віри незбагнена сила
Нам подарує вітрила
Ясно-яскраво-червоні,
Мрія нас візьме на крила.

В ніжність тебе обів’ю,
Часу порветься завіса,
Ми попливемо в Гель-Г’ю,
Ми завітаєм до Лісса.
Нас приголубить країна
З іменем радісним Гріна.
Душу твою і мою
Радість охопить незмінна.

Що нам потрібно ще більше,
Диво моє найдивніше…
___________

Про цю дивовижну історію можна докладно дізнатися, ознайомившись з матеріалами "Грінівської вітальні" https://grinvitall.io.ua/ та блогу бібліотеки № 15 ЦБС Голосіївського району м. Києва. Наразі ці меморіальні літературні документи тимчасово розміщені у ЦРБ ім. М.О. Некрасова, оскільки бібліотека № 15 зачинена на реконструкцію та ремонт. 

Радимо ще:К 100-летию Юлии Первовой — близкой подруги Нины Грин
100 лет со дня рождения Юлии Александровны Первовой